Суперечлива стаття журналіста Саймона Шустера в жовтневому випуску американського журналу Time про Україну та Президента В. Зеленського і з його фотографією на обкладинці набула резонансу як в Україні, так і за її межами. Автор розповідає, з якими труднощами зіткнувся Зеленський, щоб утримати увагу міжнародної спільноти до війни в Україні. У статті порушується тема корупції, зокрема в Міноборони, падіння підтримки України з боку партнерів, нібито конфлікт між українськими політиками та військовими.

У Центрі протидії дезінформації при РНБО України проаналізували, що не так зі статтею в Time

Переклад статті був передрукований українськими медіа і викликав в українців бурю емоцій.

Які ж висновки можна зробити після аналізу публікації американського журналу?

По-перше, тези автора скандальної статті є цілком суб’єктивною точкою зору конкретного журналіста, який має своє бачення того, що відбувається. Водночас публікація виглядає занадто заангажованою, а її твердження дивним чином відповідають наративам російської пропаганди. Тож думки автора про начебто втому Заходу від війни в Україні, очікування до зими «серйозних» змін у військовій стратегії України, схильність України до компромісів і готовність домовлятися з агресором, толерантність до масштабних воєнних злочинів ідуть в руслі порядку денного кремля останніх місяців. Варто зауважити, що С. Шустер, уродженець москви, понад 15 років працював у росії, де сформувались його власні цінності та упередження. Російський період Шустера відзначився критичними антиукраїнськими публікаціями в The Moscow Times про російську агресію під заголовками «Багато українців хочуть, щоб росія вторглася», «Насильство в Україні: чи можуть росія або Захід зупинити його?», «Не росія розпалює насильство в Україні». Хоча після публікації статті зі звинуваченнями кремля у збитті малайзійського «Боїнга» Шустеру заборонили в’їзд до рф, це може бути спробою російських спецслужб реабілітувати його від проросійського минулого і таким чином ввести в коло лояльної до України американської журналістики. Недарма у квітні 2022 року саме Шустер провів два тижні з Президентом України і став автором статті для Time із фото Зеленського на обкладинці. Тож чи продовжує Шустер дивитись на Україну російськими очима – залишається риторичним питанням.

По-друге, левова частина матеріалу базується на свідченнях неназваних, анонімних джерел начебто з оточення Президента. Хоча посилання на анонімні джерела є нормальною практикою західної журналістики, зловживання анонімними джерелами не прикрашає жодну публікацію і не додає їй довіри. У цьому випадку все говорить про те, що інформатори «з оточення Зеленського» не мають жодного доступу до актуальної інформації і з різних причин видають за істину свої особисті судження та уявлення. За словами Секретаря РНБО О. Данілова, «нічого подібного, описаного в статті, в коридорах влади не відбувається», зокрема засідання Ставки Верховного головнокомандувача не проходять так, як описано в матеріалі. Те ж саме стосується втрат України у війні, у визначенні яких, за словами Данілова, автор статті користується російськими наративами. Як стверджує радник голови Офісу Президента України М. Подоляк, загальний тон статті не зовсім відображає настрій В. Зеленського та його оточення, якоїсь «розлюченості» чи почуття «зради» з боку партнерів немає.

По-третє, матеріал Шустера має маніпулятивний та упереджений характер, насичений виключно однобокими аргументами і свідомо чи ні формує громадську думку в тому напрямку, що Україна не може перемогти. Але він також не висвітлює весь спектр причин ситуації, що склалася в Україні. Тож автор зосереджується на темі української корупції, натомість мовчить про постійні сумніви Заходу в прийнятті рішень щодо військової допомоги Україні, про відповідальність та зобов’язання низки країн, які вони взяли на себе, коли змусили Україну відмовитися від ядерної зброї. Жодного слова не сказано про військових, які готові боротися далі, лише озвучується факт невдач на фронті. Не згадується про 80% українців, які виступають проти будь-яких територіальних поступок росії і підтримують у цьому Президента. 

З іншого боку, хоча стаття в TIME містить багато перебільшень та сумнівних фактів щодо ситуації на фронті і відносин Президента з військовими, її поява у впливовому американському ЗМІ, який ще у грудні 2022 року визнавав Зеленського людиною року, відображає різноманітність настроїв і оцінок, які зараз є на Заході щодо України та демонструє загострення двопартійної боротьби за продовження підтримки України. В цих умовах, на думку окремих західних експертів, Україні слід виходити на тіснішу комунікацію з представниками Демократичної та Республіканської партій для забезпечення об’єктивного сприйняття американським політикумом того, що відбувається в Україні та усвідомлення ними, що якщо росіян не зупинити в Україні, бойові дії швидко поширяться за її межі.