Багато іноземних волонтерів допомагають нашій країні: збирають кошти, ліки, форму для бійців тощо. А от німець Себастьян Рейш вирішив, що йому недостатньо переказувати кошти чи гуманітарку. Тож він приїхав до нас. Тепер німець частина команди ДСНС Одеської області. Чому він вирішив приїхати в Україну та чим допомогає нашим пожежникам, — дізнавалася наша журналістка.

Себастьян Рейш приїхав з Німеччини, щоб допомагати одеським вогнеборцям. На батьківщині працював пожежником-волонтером, але недовго. Приїхав вперше в Україну півтора року тому, у травні. Спочатку був у Тернополі, але потім завітав до Одеси й ось вже четвертий раз приїжджає сюди. Каже, тут знайшов роботу, щоб допомагати українцям. Вдома на хлопця чекають мама та тато, які хвилюються за нього.

“Я побачив по телевізору, що відбувається в Україні. Можна було просто відправити гроші. Але я вважаю, що цього недостатньо, тому вирішив приїхати сюди та допомагати. Це моє рішення до якого я прийшов сам. Щоразу, як у мене відпустка, я їду сюди та намагаюсь привезти допомогу для пожежників”, — каже чоловік.

Майже за два роки, Себастьян привіз багато пожежної екіпіровки. Чоловік витрачає як власні кошти, так і кошти своїх німецьких друзів. Купляє для одеських пожежників нове обладнання та екіпірування замість старого. Воно відрізняється і за якістю. 

“Я відчув, що є запит на те, щоб повернутися у Німеччину та купити щось нове та якісне та привезти сюди. Після того, як я привіз першу партію ми налагодили комунікацію з начальником цієї частини і я питаю постійно, що потрібно. На жаль, не все можна купити, але все що можу — передаю”, — каже чоловік.

Не зважаючи на мовний бар’єр, одеські пожежники та Себастьян знаходять шляхи як порозумітися. Вивчив кілька українських фраз: “Слава Україні”, “Пожар”, “Не знаю”. Також Себастіан знав слово “Спасибо”, але наші журналісти навчили німця, як правильно говорити. Тож його словниковий запас солов’їної поповнився словом “Дякую”.

Начальник 7 Державної пошукової рятувальної частини, підполковник служби цивільного захисту Володимир Крижановський каже, що не можуть взяти його на всі виїзди, але на нескладні залюбки. Наприклад, перша пожежа на яку поїхав Себастіан — загорання сухої трави. Спрацював на відмінно, йому подобається й нам руки на пожежах потрібні, розповідає Володимир. Також німецький колега привозить багато різної екіпіровки.

“Він наш друг. Багато допоміг, але він друг не тому, що багато привозить для нас, а тому, що він добрий, завжди відкликається — хороша людина” — каже Володимир.

Показує обладнання, яке привіз Себястіан:

Ліхтар коштує 450 евро, привіз чотири штуки

Каска 300 євро, привіз понад 70 штук

Хлопушка для гасіння сухої трави.

Один з рятувальників частини Олександр Вєлєв працює з Себастьяном вже рік. Перше враження було 6 “Ого до нас приїхав такий гість з іншої країни. Треба скоріше з ним потоваришувати, бо дуже цікава людина”. Каже, що немає ніяких труднощів. На пожежах спілкуються мовою жестів, коли треба щось швидко зробити. Рідко, але бувають незрозумілі моменти, але це все дуже швидко вирішується.

“Ми потрохи вчимо мову, він українську мову. Мені дуже він подобається, я вважаю його своїм товаришем. Як і весь наш колектив. У нас в частині заведено снідати та вечеряти разом. Тобто, весь наш колектив, який є на чергуванні. Ми його запросили до нас за стіл, пригостили його своїми стравами, йому дуже сподобалось сказав, що буде готувати собі ці страви у Німеччині. Для нас він привіз пожежне обладнання, захисне спорядження. А для наших діточок він привіз смаколики. Багато цукерок, дуже смачні… Діти дуже раділи”, — каже Олександр.

Звісно не обійшлося без комічних випадків.

“Снідали. А у нас є гострий свіжий перець. От ми йому дали скуштувати, і він відразу зрозумів що це, але не одразу зрозумів наскільки він може бути пекучим. Скуштував, ми з нього сміялися, а йому було зовсім не до сміху. А ми ще і водичку налили”, розповідає Олександр.

Журналісти запитали, чи шукає Себастьян тут дівчину, на що він відповів, що зараз все це не на часі.

“Я приїхав сюди, щоб допомагати та працювати. Більшість часу я працюю. Саме через це я приїхав в Україну. Я вважаю, що це важливіше. Але коли війна закінчиться, я можу приїхати в Одесу відпочивати та пройтися центром міста, Аркадією”, — каже волонтер.

Його мрія, щоб закінчилась війна, а Україна перемогла. Після цього волонтер хоче повернутися на велику переможну вечірку з усіма хлопцями та дівчатами.

“Я думаю він з нами залишиться і після перемоги, бо він вже наш товариш”, — каже Олександр Вєлєс.