Також позивач вимагав витребувати із незаконного володіння споживчих товариств «Полтавакоопцентр» та «Актив», один з навчальних корпусів площею 2190,5 м² за адресою: вул. Небесної Сотні, 9/17А та нежитлові приміщення площею 2235,5 м² по вулиці Небесної Сотні, 9/17. Вказана нерухомість була продана споживчим товариствам влітку минулого року, про це відомо з рішення Господарського суду. Так само прокурор вимагав витребувати із незаконного володіння обласної спілки споживчих товариств ще один навчальний корпус площею 2161,5 м². 

Всю нерухомість позивач Нечволод П.В. прохав передати до Фонду держмайна України. Після відмови Господарського суду, його рішення оскаржать в апеляційному суді, розповіла речниця обласної прокуратури Людмила Іващук. 

Чому прокуратура намагається передати будівлю у державну власність?

З обґрунтування позову відомо, що спірна нерухомість є об’єктом культурної спадщини «Торгівельний будинок», його збудували наприкінці XIX століття. Під час радянської влади у 1918 році почалося примусове позбавлення майна відповідно Декрету ВЦВК «Про скасування права приватної власності на нерухомість у містах». Й тому «Торгівельний будинок» був переданий у розпорядження місцевої ради як державна власність. Під час Другої світової війни у будівлі сталася пожежа, яка її пошкодила.

Прокурор повідомив: після відновлення будівлі та її реконструкції впродовж 1959 – 1968 років, нерухомість передали у користування облспоживспілці. При цьому будівля та нова прибудова лишалися у державній власності. 

У своєму позові прокурор посилається на законодавство, відповідно якого об’єкт культурної спадщини «Торгівельний будинок» має бути у державній власності. Зокрема, це указ Президії ВР «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» та Закон «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України», за яким майно організацій союзного підпорядкування є державною власністю й укладені після листопада 1990-го майнові угоди, які змінюють форму власності, визнаються недійсними. 

Позивач вважає, що у березні 1998 року в полтавському БТІ «Інвентаризатор» з порушеннями  зареєстрували за облспоживспілкою право колективної власності на історичну будівлю, бо зробили це завдяки рішенням виконкому міськради за 1959, 1968 та 1997 роки, в яких йшлося не про реєстрацію права власності, а виключно про користування нерухомістю. 

На думку прокурора, видане реєстраційне посвідчення БТІ «Інвентаризатор» є незаконним. Так само суперечать чинному законодавству подальша реєстрація в міському управлінні юстиції свідоцтва про право власності у листопаді 2013 року та держреєстрація приватної власності на нині об’єкт культурної спадщини.

Чому кооператори вважають, що нерухомість законно зареєстрована як приватна власність?

На суді позов заперечили всі чотири відповідачі: БТІ «Інвентаризатор», споживчі товариства «Актив» та «Полтавакоопцентр» й Полтавська обласна спілка споживчих товариств. Адвокат спілки Юрій Гордієнко, у запереченні вказав, що облспоживспілка ніколи не була організацією союзного підпорядкування і її майно не було державною власністю. Стосовно рішень міськвиконкому, то за радянської влади, в документах була зафіксована не передача держмайна у користування, а створення нової будівлі: 

«Нерухоме майно за адресою м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 9/17 (адреса до будівництва торгово-кооперативного технікуму м. Полтава, вул. Леніна, 16, Котляревського, 17), збудовано у 1957-1959 роках на місці зруйнованого під час Другої світової війни «Торгового будинку Токарєвої» за рахунок власних коштів Полтавської облспоживспілки та одночасно у 1957-1959 році поруч, на місці пустиря, добудовано нову, раніше не існуючу частину будівлі торгово-кооперативного технікуму Полтавської облспоживспілки. 

В подальшому, Полтавській облспоживспілці було надано дозвіл здійснити добудову учбового корпусу кооперативного технікуму по вулиці Котляревського в Полтаві. Вказана будівля збудована на місці пустиря за рахунок власних коштів Полтавської облспоживспілки, що підтверджуються фінансово-розпорядчою та проектно-кошторисною документацією». 

Уточнення: під час Другої світової війни «Торговий будинок Токарєвої» через пожежу не був повністю зруйнований, бо від нього лишилися стіни, сходи, балкон та ґрати. Й після відновлення цієї будівлі, поруч на місці сусіднього розібраного будинку, в 50-х роках звели нове крило за проєктом архітектора Олександра Шуміліна. 

На суді адвокат обласної спілки споживчих товариств заявив, що документ про прийняття будинку в експлуатацію є правовстановлюючим та підтверджує, що нерухомість належить спілці. Також цей документ не зобов’язує до передачі майна у користування. Відповідач вважає, що декрет Всеросійського центрального виконкому «Про скасування прав приватної влади на нерухомість у містах» не підтверджує набуття державного права власності на «Торговий будинок Токарєвої». Оскільки на момент його ухвалення у серпні 1918 року, дія декрету не поширювалась на території України. 

Як суддя пояснив своє рішення про відмову у позові?

Досліджуючи матеріали справи суддя Господарського суду Ігор Пушко встановив:

• у 1958 — 1959 роках коштом Полтавської облспоживспілки відбудували згорілий «Торговий будинок» та звели нову прибудову для торгово-кооперативного технікуму;
• за рішенням виконкому міськради від 12 квітня 1967 року, облспоживспілці надали дозвіл на добудову учбового корпусу, який звели у 1967 — 1968 роках теж за гроші Полтавської облспоживспілки;
• у березні 2009-го міська рада передала Полтавському кооперативному технікуму в оренду земельну ділянку площею 4 908 м² по тодішній вулиці Леніна 9/17, для обслуговування навчального адмінкорпусу;
• у жовтні 2013 року на підставі реєстраційного посвідчення «Інвентаризатор» міське управління юстиції зареєструвало право приватної власності за обласною спілкою споживчих товариств на  громадський будинок (навчальний корпус) площею 6 616,4 м²;
• в кінці 2017 року, за рішенням міськради спілці надали згоду на поділ орендованої ділянки площею 4 908 м² по вулиці Небесної Сотні, 9/17 на дві земельні ділянки: 3957 м² та 951 м². Також за першою земельною ділянкою залишили адресу: Небесної Сотні, 9/17. Другій ділянці, на якій розташований навчальний корпус, надали адресу: вулиця Небесної Сотні, 9/17А.
• реєстратором Полтавської філії держпідприємства «СЕТАМ» Даценко Л.В. здійснено поділ об`єкта нерухомого майна по вул. Небесної Сотні, 9/17 на дві частини та зареєстровано за Полтавською обласною спілкою споживчих товариств право приватної власності на навчальний корпус площею 2 190,5 м² на Небесній Сотні, 9/17 А та на громадський будинок площею 4 472,1 м² на Небесній Сотні, 9/17;
• у лютому 2021 році держреєстратор виконкому Коломацької сільради, поділив об’єкт нерухомості площею 4 472,1 м² на частини: навчальний корпус у 2 161,5 м² та нежитлові приміщення площею 2 235,5 м². Об’єкти нерухомості зареєстрували як приватну власність Полтавської обласної спілки споживчих товариств. Також приватну власність зареєстрували за наказом управляння з питань містобудування та архітектури виконкому Полтавської міськради;
• через п’ять місяців голова Полтавської облдержадміністрації дав розпорядження внести «Торговельний будинок» до затвердженого переліку об’єктів культурної спадщини;
• 1 та 6 липня 2022-го облспоживспілка продала товариствам «Актив» будівлю площею 2 235,5 м², та «Полтавакоопцентр» нерухомість площею 2 190,5 м².

Також у відповідь на звернення прокурора: в інтересах держави передати нерухомість у Фонд держмана, сам Фонд повідомив, що ця нерухомість не належити до сфери його управління, тому немає причин для звернення до суду. 

Врешті суддя вирішив, що матеріали справи підтверджують передачу будівлі з прибудовою у власність обласної спілки споживчих товариств. Зокрема, в обґрунтуванні свого рішення Ігор Пушко вказав:

 «Декрет від 20.08.1918 р., який прокурор вважає правовою підставою для набуття права державної власності на спірне нерухоме майно, був прийнятий Всеросійським Центральним Виконавчим Комітетом РРСФР, тобто органом влади держави, юрисдикція якої в 1918 році не розповсюджувалася на територію сучасної України та м. Полтави, оскільки на цій території з 22.01.1918 року була проголошена Українська Народна Республіка (УНР) як незалежна держава.

Прокурором не надано доказів, які б свідчили про прийняття УНР або Українською Радянською Соціалістичною Республікою (УРСР) нормативних актів, відповідно до яких на території України набував юридичної сили вказаний вище Декрет як нормативний акт іншої держави РРФСР.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 52 ЦК УРСР (1922 р.), який набрав чинності з 01.02.1923, розрізнялася власність: а) державна (націоналізована і муніципалізована); б) кооперативна; в) приватна.

Ст. 57 ЦК УРСР (1922 р.) передбачала, що законно існуючі кооперативні організації можуть володіти всяким майном нарівні з приватними особами.

Відповідно до ст. 5 Конституції УРСР (1937 р.), соціалістична власність в УРСР має або форму державної власності (всенародне добро), або форму кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об`єднань).

Ст. 86 ЦК УРСР (1963 р.), який набрав чинності з 01.01.1964, було встановлено, що власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними.

Відповідно до ст. 94 ЦК УРСР (1963 р.), колгоспи, інші кооперативні організації, їх об`єднання володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів.

Враховуючи викладене, станом на момент будівництва (відбудови) спірного нерухомого майна в період 1957-1968 років, діюче на той час законодавство УРСР передбачало, що недержавні кооперативні організації, до числа яких відносилася Полтавська обласна спілка споживчих товариств (облспоживспілка), можуть бути окремими суб`єктами права власності на майно, а кооперативно-колгоспна власність існувала як окрема форма колективної власності, відокремлено від державної власності.

Суд констатує разом з тим, що до загальновідомих обставин відноситься те, що під час виникнення та існування УРСР як радянської держави фактично відбулося одержавлення засобів виробництва та нерухомого майна шляхом їх експропріації (реквізиції) у приватних власників.

Як зазначено у примітці 1 до ст. 59 ЦК УРСР (1922 р.), колишні власники, майно яких було експропрійоване на підставі революційного права або взагалі перейшло у володіння трудящих до 24 серпня 1922 року, не мають права вимагати повернення цього майна.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що передача виконавчим комітетом Полтавської міської Ради депутатів трудящих Полтавській обласній спілці споживчих товариств зруйнованого будинку по вул. Леніна, 16 (колишнього «Торговельного будинку Токарєвої») рішенням № 1086 від 06.12.1957 свідчить про те, що вказане майно на дату такої передачі мало статус державного майна.

Разом з тим, суд критично оцінює доводи прокурора про те, що вказаним вище рішенням виконавчий комітет Полтавської міської Ради депутатів трудящих передав зазначене нерухоме майно Полтавській облспоживспілці для відбудови та побудови під учбовий корпус торгово-кооперативного технікуму лише у користування, а не у власність». 

Повний текст обґрунтування рішення суду читайте тут.

Як покупці приміщень на Небесній Сотні, 9/17 пов’язані зі спілкою кооператорів? 

ТОВ «Полтавська міська спілка товариств» (до 11 липня цього року мала назву: Полтавська обласна спілка споживчих товариств) продала навчальний корпус та нежитлові приміщення через тиждень після того, як окружний адмінсуд зобов’язав її укласти охоронний договір на пам’ятку історії та архітектури місцевого значення «Торгівельний будинок» по вулиці Небесної Сотні, 9/17. Через пів року кооператори програли апеляцію щодо скасування цього рішення. 

Охоронний договір зобов’язує власника або користувача архітектурної пам’ятки вчасно її ремонтувати, захищати від пошкоджень або руйнувань. Також документ перешкоджає новому будівництву.

Директором та співзасновником ТОВ «Полтавська міська спілка товариств» є Роман Кідін. Підприємець також бізнес-партнер депутата міськради Ігоря Еренбурга: вони обоє співвласники споживчого товариства «Леол».

По суті, підприємство Романа Кідіна продало нерухомість на Небесної Сотні, 9/17 своїм же організаціям, бо співвласниками «Полтавакоопцентр», яке придбало навчальний корпус,  є той же Кідін та ще один бенефіціар ТОВ «Полтавська МСТ» Володимир Сластьон. 

Так само нежитлові приміщення купила інша споживча спілка «Актив», директоркою якої є Яна Матчак, яка теж співвласниця ТОВ «Полтавська міська спілка товариств». До речі, за інформацією Єдиного держреєстру юридичних осіб, засновниками Полтавського кооперативного коледжу на Небесної Сотні, 9/17 є Іван та Майя Тустановські, які також вказані бенефіціарами продавця приміщень навчального закладу – ТОВ «Полтавська МСТ». 

Нагадаємо, у червні 2021 року Полтавська обласна спілка споживчих товариств віддала частину пам’ятки архітектури місцевого значення в оренду ТОВ «Старлайтт». Власники цього підприємства: колишній депутат міськради Сергій Гонтовий та чинний – Олександр Калуцький. Раніше ці підприємці користувалися архітектурною пам’яткою «Будинок Полтавського дворянського зібрання», доки 9 грудня 2020 року вона не згоріла, через підпал їх колишного співробітника. 

«Старлайтт» почав облаштування прибудови до історичної будівлі у дворі, яку головний інженер облспоживспілки Сергій Кулик назвав «реконструкцією приміщення та мереж на базі існуючого фундаменту, що їх проводить сама спілка».  

Після звернення до поліції депутатської групи «Збережемо Полтаву» та представників ГО «SavePoltava», правоохоронці розпочали провадження щодо свавільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці (ч. 3 ст. 197-1 ККУ). На місці події був зафіксований залитий бетонний фундамент, на який встановлювали металевий каркас.  

Також орендар почав монтаж літнього майданчика біля колишньої «Ванілі»: із зовнішньої сторони пам’ятки архітектури. Металевий каркас «врізали» у цегляну кладку, тому цю прибудову також долучили до кримінального провадження.  

У червні та серпні 2021-го суд наклав арешт на обидві прибудови, але вже у вересні й жовтні їх скасували на вимогу адвокатів та висновку комісії, яка вирішила, що металеві профілі, вкручені в кладку історичної будівлі, нібито не торкаються її, а самовільного будівництва у дворі не було. Нині в автентичній будівлі окрім коледжу, розташований ресторан, який належить  ТОВ «Старлайтт».  

Ольга ГРИНЕНКО, «Полтавщина»