«Між бойовими діями цих двох підрозділів — понад 100 років. Але ворог лишився той же — як і наші предки часів УНР, ми боремося з російською експансією та відстоюємо нашу незалежність. У сучасних бійців інша зброя, інша ситуація. Але дух свободи залишився таким же, а історичний досвід дає розуміння ситуації та реальний шанс пройти ці випробування і поставити в цій історії свою переможну крапку»,— відзначила модераторка заходу, співробітниця відділу популяризаційної роботи УІНП Наталка Позняк-Хоменко.

Про історію і звитягу Чорних запорожців — один з найвідоміших полків кінноти періоду Української революції 1917–1921 років — розповів кандидат історичних наук, офіцер Центру досліджень воєнної історії Збройних сил України Михайло Ковальчук: «Чисельність Чорних запорожців була орієнтовно 500 осіб. От в такій чисельності вони ввійшли в історію як найбоєздатніша частина армії УНР. Говорячи сучасною мовою, це були штурмові загони, які завжди були попереду і вступали у бій навіть із силами противника, які переважали. У спогадах більшовиків, учасників білого руху та інших ворогів УНР того часу десятиріччями після бою можна було зустріти як виправдання, що їм протистояли «чорношличники». «Наприкінці 1919 року армія УНР вирушила в Зимовий похід. У спогадах уродженця села Березова Лука Миргородського повіту Полтавщини, командира полку «Чорні Запорожці» Петра Дяченка зазначається, що «чорних» було 417 козаків. За майже рік постійних боїв, у 1920-му, Петро Дяченко писав, що полк взяв у полон 2,5 тисячі осіб»,— зауважив історик. Детальніше про історію полку — у записі трансляції зустрічі та в рубриці «Патрони ЗСУ».

Традиції полку Чорних запорожців продовжує 72 окрема механізована бригада, яка в 2017 році отримала почесне найменування Чорних запорожців. Відсіч російській агресії бійці бригади дають іще з 2014 року — вони тоді звільняли Маріуполь, були серед перших оборонців Донецького аеропорту, захищали Авдіївку.

Саме на 72-гу бригаду великою мірою лягла успішна оборона Києва у лютому–березні 2022 року та визволення Київщини від російських окупантів. Нині ж бригада ефективно воює з росіянами на Донецькому напрямку — зокрема, під Вугледаром, де в лютому були розгромлені два елітні підрозділи російських морпіхів. Про все це розповів на зустрічі командир 3-го взводу другої роти мотопіхотного батальйону 72-ї ОМБр Роман Орищенко, який брав участь у боях за Мощун. Він згадує моменти, які передували російському вторгненню: «Не вірилося до останнього, що буде повномасштабний напад. Але певні сигнали надходили, і ми були готові до відбиття цієї навали. Наша бригада 24 лютого розташовувалась навколо Києва. У ніч, коли почався напад, ми піднялись по тривозі — вискочили на вулицю та почули ракети. Пам’ятаю, як ми спустились по зброю, повантажились і виїхали. Під ранок ми були готові зустріти ворога і дати йому відсіч».

Роман зазначив, що традиції предків надихають, але ще більше надихає розуміння, з яким ворогом маємо справу і що захищаємо.

«Звичайно, війна — це важко. Особливо важко місяцями бути на відстані від родини, від дітей. Але ми знаємо, за що ми воюємо. Ми знаємо: якщо відступимо, по всій Україні буде Буча. Ми це вже бачили і не маємо допустити повторення. А тому ми просто зобов’язані перемогти»,— говорить воїн.

У ході зустрічі з’ясувалася ще одна історична паралель. Командир Чорних запорожців Петро Дяченко народився в 1895 році. Через століття, у 1995-му, народився Герой України Андрій Верхогляд — легендарний комбат, який відзначився і в битві за позицію «Алмаз» під Авдіївкою в 2017 році, і в битві за Мощун. На жаль, 22 червня 2022 року Андрій загинув під Світлодарськом. Нині його іменем пропонують назвати одну з вулиць Києва у Печерському районі. Також у Білій Церкві та Броварах є вулиці Чорних запорожців, обговорюється поява цієї назви серед топонімів Борисполя і Гостомеля.

На зустріч завітали представники історичного товариства «Курінь Чорних запорожців», інші зацікавлені темою. Вони висловили подяку бійцям, які зберегли Україну і продовжують давати відсіч агресору. Завершилася зустріч символічним виконанням Гімну України.

За матеріалами офіційного сайту Українського інституту національної пам’яті

Фото Національного музею Революції Гідності