На спеціальному полігоні одна з бойових механізованих бригад, яка стоїть на обороні Запорізької області, відпрацьовує наступально-штурмові дії. БМП з піхотою відточують свої навички та готуються до наступальних дій на ворожі позиції.

Як це відбувається, бачили журналісти 061.

Військовий, що має позивний «Бариста», розповідає, що одна з основних проблем на реальному полі бою — це комунікація між частинами групи.

«Через стрілкотню погано чути один одного, тож, кожен має знати, що саме має робити і тоді мета буде досягнута», — каже він.

На полігоні дійсно дуже гучно (на фронті — ще гучніше): працюють гранатомети, БМП, стрілецька зброя.

«Баристі» 22 роки, він родом з Кривого Рогу, але останні 5 років жив у Києві, працював у відділі ІТ у логістичній компанії. За його плечима Бахмут та Мар’їнка.

«Зараз ми на Запорізькому напрямку є. Ворог час від часу розганяє інформацію про нібито наступальні дії. Вони намагаються атакувати малими групами, це не можна назвати повноцінним наступом, це не про захоплення населених пунктів. Загрози великим містам тут немає зовсім. Наша бригада має досвід з оборонних боїв, ми виконували свої завдання блискуче», — каже військовий.

За легендою навчань, БМП з піхотою їде на умовне поле бою, аби вибити ворога з окопів.

52-річний військовий з Житомирщини на позивний «Математик», має 29 років педагогічного стажу. До війни працював директором школи та вчителем математики. На фронті — старший сержант, піхотинець.

«У нас є техніка, а ми, як свого роду десант…. Кожна війна має якусь характерну рису, а теперішня війна, вона перша в історії і дуже сподіваюсь, що остання, яка відрізняється відсутністю будь-яких військових правил. Ми бачимо це на власні очі, для країни-агресора жодних правил немає. Таке враження, що людство воює не з людьми, а з нечистю», — каже він.

Військовий додає, що ніколи й подумати не міг, що такому віці стрибатиме по окопах, але бути на фронті — справа честі.

Він дуже сумує за учнями. Говорить, що вони підтримують його.

«Діти пишуть, що скучили і чекають, коли я приїду і уроки алгебри будуть», — говорить.

На полігоні піхотинці відпрацьовують так зване «переміщення двійками», вчаться прикривати один одного.

«Ми пораненого забираємо, а вони — переступають і йдуть далі», — каже військовий на псевдо «Байда». Йому 25 років, він з Чернівецької області. Нині навчає хлопців та пояснює, як правильно діяти за будь-яких обставин, які можуть статися в реальному бою.

Під час тренувань в обов’язковому порядку військові проходять і навчання з тактичної медицини. Адже на війні кожен має вміти правильно та швидко користуватись турнікетом, накласти жгут, як собі, так і побратимам.

«Наша робота показати побратимам як надати першу медичну допомогу. Вони повинні розуміти, що їхнє життя в їхніх руках в прямому сенсі. Треба вміти допомогти собі та побратимам», — пояснює бойовий медик на позивний «Воробєй».

В цивільному житті він працював фельдшером в амбулаторії, а нині — рятує життя на передовій.

«Бувало таке, що двоє діб не виразили з машини та надавали допомогу пораненим. В цивільній медицині є більше часу та можливостей, а на війні у нас, так би мовити, медицина секунд. Треба дуже швидко визначити поранення та діяти», — говорить медик.

Всі військові мають бойовий досвід, але додають, що навчання потрібні, адже вони допомагають наблизити звільнення українських населених пунктів.