На весняній сесії Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) ухвалила резолюцію від 27 квітня щодо примусової депортації українських дітей та дорослих на території Росії, визнавши такі дії геноцидом. Документ підтримало 87 парламентарів із 89 присутніх.

В Центрі протидії дезінформації при РНБО України проаналізували які наслідки резолюції ПАРЄ щодо примусової депортації українських дітей до рф. 

У резолюції йдеться, що російські агресори повинні негайно припинити незаконне примусове переміщення та депортацію українських дітей, а також припинити надавати їм російське громадянство. ПАРЄ закликає російську владу негайно допустити до вже переміщених дітей представників ООН і Міжнародного комітету Червоного Хреста та гарантувати їхнє безпечне повернення.

Резолюція наголошує, що «задокументовані факти депортації та насильницького переміщення українських дітей» підпадають під дію Конвенції про геноцид 1948 року, стаття 2 якої визначає, що насильницьке переміщення дітей з наміром знищити, повністю або частково, національну, етнічну, расову чи релігійну групу вважається злочином геноциду». Серед осіб, які, крім путіна та львової-бєлової, звинувачуються у причетності до депортації українських дітей, резолюція називає невизнаного президента Білорусі о. лукашенка, прем’єр-міністра рф, міністрів освіти та охорони здоров’я, уповноважену з прав людини та першого заступника керівника апарату президента росії, на регіональному рівні – губернаторів краснодарського, магаданського, камчатського країв, глав татарстану і республіки адигея. Станом на кінець березня українській владі точно відомо про понад 19,5 тисяч вивезених з ТОТ до росії дітей, із яких повернути додому поки вдалося трохи більше 300.

Реакція України та світової спільноти була бурхливою.

Президент України В. Зеленський у своєму відеозверненні зазначив, що резолюція ПАРЄ є свідченням того, що рф не уникне відповідальності за свої злочини проти України та українського народу.

Член української делегації в ПАРЄ О. Гончаренко визначив найголовнішим із резолюції те, що в офіційному документі такого рівня відносно дій рф вперше згадується термін «геноцид».  

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Д. Лубінець висловив сподівання, що цей документ «допоможе у поверненні наших дітей на Батьківщину, а також буде використаний у міжнародних судах для притягнення росії до відповідальності за геноцид української нації».

Верхня палата парламенту Франції ухвалила резолюцію, в якій засудила депортацію українських дітей рф і дії російського режиму та закликала інституції і країни ЄС накласти санкції на російських чиновників, причетних до цих злочинів.

Сенат Польщі ухвалив резолюцію, якою засуджує незаконну депортацію українських дітей на територію рф.

Щоб виправдати путіна, рф спробувала використати головування в РБ ООН для організації засідання Радбезу стосовно нібито правових підстав викрадення українських дітей, але 49 країн світу у спільній заяві засудили росію за таку провокацію.

Які правові та політичні наслідки цього рішення для рф, України і світу? 

Варто зазначити, що резолюція ПАРЄ містить норми «м’якого права», які не є обов’язковими, однак вона є важливим політичним результатом з точки зору юридичних перспектив покарати рф за її злочини в Україні.

По-перше, резолюція стала логічним підтвердженням рішення Міжнародного кримінального суду від 17 березня щодо ордеру на арешт президента росії та його уповноваженої з прав дитини. Єдність парламентарів країн Європи під час голосування та ухвалення цієї історичної резолюції свідчить про настрої європейської спільноти та рішучу готовність у засудженні росії й особисто путіна, і розширює коло країн, де він офіційно вважається підозрюваним у воєнних злочинах.

По-друге, визнання факту геноциду на рівні міжнародної організації, яка об’єднує 46 країн, допоможе притягнути до фактичної відповідальності винних, зокрема путіна. Адже на цей вид злочину поширюється юрисдикція Міжнародного кримінального суду. Якщо МКС перекваліфікує запроваджену справу проти путіна зі злочину проти людяності (депортація або насильницьке переміщення осіб) у злочин геноциду, це дасть можливість притягнення його до реальної, а не гіпотетичної відповідальності. Також рішення Асамблеї про створення реєстру наслідків депортації дітей може стати додатковим джерелом доказів для здійснення міжнародного кримінального правосуддя.

По-третє, резолюція ПАРЄ певним чином перекреслює пропагандистський наратив росії про те, що метою депортації був «порятунок» дітей.  

І головне, тенденція поширення міжнародного осудження путіна та причетних осіб створює умови руйнування спеціально створеного росією механізму викрадення українських дітей, спрямованого на знищення їх української ідентичності, та відпрацювання дієвого алгоритму пошуку й повернення їх додому.