Старокінний ринок чи Староконка, як його називають одесити — місце, відоме далеко за кордонами міста. Купити там можна майже все: від інструментів та будівельних витребеньок до рибок та антикваріату. Кореспондентка 048.ua прогулялася рядами «блошиного ринку», щоб показати цікаві речі читачам. 

Неділя, 11 година ранку. Не дивлячись на нічну зливу і, як висновок, багато калюж на дорозі, ринок працює. Людей не так багато, як зазвичай, тому що прохолодно і сильний вітер, розмовляють між собою продавчині. І правда, у суботу, тиждень тому, людей було набагато більше.

На староконці все, як зазвичай. Товар лежить на асфальті на шматках тканини чи поліетилені, щоб все це не полетіло за вітром. Каміння утримують “торгові точки”. А ще товар висить на парканах, будинках та на мотузках, які прив’язані до дерев. 

Продавці не просто розвісили свій товар, подивіться: не в кожному елітному магазині можна побачити таке дбайливе та професійне ставлення до кольорової гами.

«Цвинтар ляльок», — так можна назвати наступну світлину.

Поки ходите по ринку, можна побачити й головних місцевих — котів. Погладити просто так не вийде, треба спочатку принести їжу. Так говорять продавчині. Вони просять його забрати — такий гарний кіт не повинен жити на вулиці.

“Розпродаж тільки сьогодні” лунає з різних куточків базару. Помічаємо скупчення людей, вони щось намагаються знайти серед ліків та кремів.

А за це фото кореспондентка ледь не отримала «по шапці».

Здавалось, за стільки років продавці звикли, що люди фотографують товар. Можливо, навіть і викладають його спеціально як витвір мистецтва, щоб помітили, клацнули на пам’ять та додали світлину у соціальну мережу. Але не всі так думають, як з’ясувалося. 

Роблячи це фото навколішках та підбираючи гарний ракурс, журналістка почула «Що ви знімаєте? Не можна». На відповідь «підсклянники, тому що вони гарні» продавчиня почала галасувати, що знімати не можна, треба дозвіл. Відходивши звідти, кореспондентка чула лайки та погрози в спину.  

Помічаємо таблички. На одній з них «Ответственный по технической безопасности» рожевим кольором підписано «Бендер». Продавчиня каже, що це вона сама вигадала та написала саме цим кольором, щоб люди зупинялися і розглядали. 

На відміну від попередніх торговців, ця сімейна пара виявилася доброзичливою та залюбки дозволяє фотографувати. «Та ми ж спеціально для людей виставляємо товар, щоб купляли та робили світлини», — каже продавчиня. посміхаючись. 

Через дві години прогулянки кореспондентка зі змішаними почуттями, але щаслива залишила Старокінний ринок.

І чому, не дивлячись на те, що тебе можуть облаяти і навіть вдарити, одесити повертаються сюди? Тому що тут є той самий дух Одеси, той самий колорит та гумор, якого зараз так не вистачає людям. 

Маленька історична довідка про легендарний ринок

Він з’явився на околиці міста на початку липня 1833 року і називався «Скотський базар». Продавали там живу худобу – верблюдів, овець, ослів, коней, корів, цей список можна продовжувати нескінченно. Через 10 років торгівля худобою стала скрутною і скотопригінний ринок перемістили на Нову Кінну площу (біля Привозу), а ще через кілька років, у середині 1850-х, за колишнім скотарським базаром зміцнюється знайома всім нам назва — Старокінний ринок.

Поступово ринок був забудований магазинчиками та прилавками для продажу зелені, плодів, хліба, інших продуктів. Проте прославився Старокінний як пташиний ринок, де продавалися риби, птахи та свійські тварини, а також барахолка, де «можна було купити все». І ось уже майже 140 років одесити ходять туди не тільки купити котиків чи антикваріат, а просто насолодитися незвичною атмосферою.

Приходити краще зранку, адже більшість продавців о першій годині дня починають вже збиратися. 

Читайте також: 10 причин любити Одесу