П’ять хвилин на розгортання, а потім екіпажі двох гармат чітко та швидко працюють по ворожим цілям.

«Сьогодні в нас були дві планові цілі — танки. Працюємо наступним чином: танк під’їжджає до позиції і ми одразу відпрацьовуємо по його позиції», — розповідає командир батареї на позивний «Вітер».

Як на Запорізькому напрямку знищує ворога гармата «Мста-Б» бачили кореспонденти 061.

Артилеристи кажуть, що «Мста» — дуже точна та хороша зброя, яка щодня знищує ворожу техніку, піхоту, бліндажі.

Хлопці говорять, що противник намагався прорватися, але великого успіху не мав, бо наша артилерія, територіальна оборона, механізовані бригади стримують його.

«Працюємо в нашій смузі, робимо все аби якнайшвидше повернути наші землі. Останнім часом дуже багато працюємо», — розповідає «Вітер».

Йому 24 роки, він родом з Тернополя, до війни працював кухарем. Вдома на нього чекає дружина та син Максим, якому ще немає і року.

«24 лютого був на Волині, потім Житомир, Київ, Макарів, потім прикривали державний кордон і вже 6 місяців на Запорізькому напрямку. Найскладніше було на початку під Києвом… У ворога було багато безпілотників і дуже багато снарядів, їх не жаліли. Зараз трошки інша ситуація», — пояснює «Вітер».

Починаючи з кінця грудня минулого року ситуація на Запорізькому напрямку напружена, говорить військовий «Січ». Він тут вже півроку. Каже, до цього були на полігоні, вчилися, тренувалися.

Про те, що ворог розпочне повномасштабну війну навіть не міг і подумати. Думав мир буде. В цивільному житті він працював електриком, але після оголошення військового стану добровольцем пішов на фронт.

«В артилерії нічого не знав, але навчився… Відбиваємо атаки ворога. Він гатить із ствольної артилерії, касети скидає, але ми відповідаємо… Для мене найстрашніше — це ворожий «Град», «Ураган», «Смерч». Дуже важко сховатись і не завжди встигнеш…», — розповідає військовий.

Один снаряд важить трохи більше 40 кг, плюс повний заряд — це ще 12 кг. Артилеристи говорять, що часто залишають на снарядах «привіти» для окупантів:

«Пишемо маркерами хто назву свого міста, хто назву міста, за яке хочеться вдарити, чи ім’я».

Командир гармати на позивний «Дим» раніше працював на САУ і не думав, що на колись на «Мсту» перейде.

«В САУ ти сидиш в броні, а тут все відкрито і коли летить, то головне швидко впасти чи в окоп чи на землю, в середньому 5-10 «прильотів» може бути», — розповідає чоловік, роблячи якісь помітки на планшеті.

Сам він родом з Рівненської області. Перед початком повномасштабної війни працював в Польщі, але коли зрозумів, що ворог наступає — повернувся в Україну.

«Просто хочемо, аби це все скоріш закінчилось і всі живі здорові додому повернулись», — каже чоловік.

В день нашого приїзду на військові позиції, після успішного виконання бойового завдання в одному з екіпажів відбулась символічна посвята трьох бійців в артилеристи. Цей «ритуал» передбачає, що військовому мастять сажею обличчя, а потім його «б’ють» відстріляною гільзою.