У січні 1992 року рішенням Полтавської міської ради народних депутатів приміщенню надано статус пам’ятки історії та архітектури місцевого значення. Про це повідомила прес-служба прокуратури.

У липні 2021 року розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації будинок внесено до переліку об’єктів культурної спадщини, як щойно виявлений об’єкт історії та архітектури – житловий будинок із вбудованими магазинами.

Прокураратура подала позов до Полтавського окружного адміністративного суду. Укладення охоронного договору унеможливить використання території пам’ятки для нового будівництва та інших господарських потреб, що можуть зашкодити пам’ятці, також надасть змогу утримувати її в належному стані.

Довідково: відповідно до інформації наукових співробітників Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, будинок побудовано в кінці XIX століття. Розташований він в історичному середмісті, на перетині вулиць Небесної Сотні та Стрітенської, на межі старої та нової Полтавської фортеці. Вулиця Небесної Сотні (колишня Мало-Петровська, до сучасної вул. Конституції) прокладена через Мазурівський Яр, по якому проходила дорога від Мазурівської брами Полтавської фортеці на Поділ.

Власником будинку було Товариство взаємного кредиту (далі – ТВК) – вид кредитної установи, які існували у ХІХ – ХХ століттях. Такі товариства організовувалися на основі взаємності, тобто співвласниками кредитної установи були її члени-позичальники, пов’язані між собою круговою порукою. Основна мета товариства – забезпечення своїх членів дешевим кредитуванням. Товариство керувалося загальними зборами членів ТВК, де кожний мав один голос, незалежно від розміру участі у капіталі. Для ведення справ загальні збори Товариства обирали Раду, Правління та Приймальний комітет.

Статут першого ТВК затверджено у квітні 1863 року. Перші операції почалися у березні 1864 року.

Станом на 1887 рік Товариство розміщувалося у Полтаві, на вулиці Олександрівській (нині – Соборності) у будинку Варшавського. Управля­ю­чим був Г. М. Зеленський, його заступниками – Г. П. Бартен та Г. П. Сахновський, бухгалтером – М. Д. Джежелей, касиром – Т. К. Хржа­новський, членами ради – О. М. Абаза, І. І. Зеленський, П. К. Вронський, Ф. Г. Айзен­штейн та інші.

У 1899 році Товариство стало власником нерухомості на розі вулиць Стрітенської та Мало-Петровської. До 1897 року на цьому місці знаходились мебльовані кімнати купця Пащенко-Тряпкіна, у подальшому (недовгий час) – купця Уткіна.

У 1913 році Товариство вже знаходилося у власному будинку на розі вулиць Стрітенської та Ново-Петровської (нині – Гагаріна). Будинок зруйновано у 1943 році. Наразі на вказаному місці – сквер пам’яті Героїв України.

Будинок на вулиці Небесної Сотні, 15/32 цегляний у стилі еклектики, композиція фасадів – симетрично-осьова. Перший поверх оброблений горизонтальним рустом. Віконні прорізи – лиштвою складного малюнку. Балкон – з металевою огорожею. Карниз на кронштейнах і аттик над кутовою частиною завершують фасад будинку.

Ймовірно, будинок спочатку був одноповерховим. У 1901 році добудовано другий поверх. Дослідники вважають, що проєкт перебудови належить земському архітектору Олександру Івановичу Ширшову. Він проживав у цьому будинку та співпрацював із Товариством.

До 1912 року досліджуваний об’єкт називався Будинком Товариства взаємного кредиту, а з 1912 року – готелем «Петровський», який мав власний телефонний номер 243. Справами готелю займався Микола Васильович Спіжаков.

Інформація про руйнування приміщення під час гітлерівської окупації 1941 – 1943 років невідома. У післявоєнний період добудовано третій поверх.

Будинок примикає до червоної лінії вулиці Небесної Сотні, є невід’ємною складовою частиною забудови фронту вулиці. Об’єкт є цінним архітектурним фоном, що формує сприйняття та забезпечує історичну ідентичність Полтави.

Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»