Сьогодні, 19 грудня за церковним календарем відзначається одне із найважливіших свят у році — День святого Миколая Чудотворця. Довгий час у період срср його намагалися замінити на іншого персонажа. Святому Миколаю – понад 1700 років, а Діду Морозу – всього 85. Останнього придумали в радянському союзі. Ідеологи Діда Мороза надихнулися образом монстра, яким до того лякали українських дітей. Ба більше, людина, яка просувала Діда Мороза, була вбивцею, на руках якої – кров мільйонів. Сьогодні коли ми говоримо про Діда Мороза і Святого Миколая, багато хто каже, що не потрібно політизувати дитяче свято. Хоча широкомасштабне вторгнення продемонструвало, що тем вне політики не існує. Особливо, коли це стосується виховання дітей.

Редакція розкаже чому в срср репресували Святого Миколая. 

ЗАБОРОНА РІЗДВА В СРСР

Історія Діда Мороза розпочинається з антирелігійної та антиріздвяної пропаганди СРСР. З 1917 до 1935 року з голови радянської людини комуністи вибивали все, що пов’язано з релігією та Різдвом.

Коли більшовики захопили владу Різдво і Новий рік відразу потрапили під заборону як свята капіталістів. Найбільше же дісталося головному різдвяному символу – ялинці. Людям навіть погрожували розправою за прикрашене деревце.

У 1927 році Сталін запровадив жорстку антирелігійну кампанію. Для робітників скасували вихідні на релігійні свята. У кожній школі з’явився плакат із закликом не святкувати Різдво і не прикрашати ялинку. У дитсадки приходили піонери, які пояснювали малечі, що Різдво і ялинки – це зло. У дитячих журналах найменшим запропонували нові ігри, де потрібно було кидати м’ячі в мішені, що зображували церкви чи священників.

На кожному підприємстві з’явилися безбожні цехи, а в клубах при заводах на Святвечір влаштовували антирелігійні лотереї та конкурс на найкращого безбожника. Трудящих змушували підписувати заяву про відступ від релігії, а за відмову позбавляли житла, карток на хліб і одяг.

І це на фоні масового знищення церков та примусової здачі ікон.

Репресували тоді і Святого Миколая. Саме він тоді приносив українським дітям подарунки. Його оголосили союзником попа і куркуля та заборонили.

УБИВЦЯ МІЛЬЙОНІВ ПРИВІВ НА СВЯТО ДІДА МОРОЗА

Скасування Різдвяних див тривало 18 років, але в Україні діяв супротив. У той час головним святом, родинним і свободолюбивим, для українців було саме Різдво. Вертепи слугували своєрідним альтернативним варіантом історії, бо в сценках з’являлися реальні персонажі з минулого, наприклад, князі чи гетьмани, викреслені з підручників історії.

Окрім ялинки, совєти намагалися заборонити колядки, щедрівки. Однак українці продовжували слідувати давнім традиціям. Вони вчили дітей давнім колядкам, носили кутю до родичів, таємно ходили до церкви на Різдво, а ялинку ставили за зачиненими дверима та заштореними вікнами. Свято стало ще більш родинним.

Радянська влада це зрозуміла й вирішила адаптувати свято. Тоді в газеті «Правда» вийшла замітка секретаря ЦК КП України Павла Постишева. За три дні до нового 1936 року він закликав реабілітувати ялинку та організувати для дітей свято.

Відзначимо, що Павло Постишев народився в Росії в родині ткача і не закінчив навіть початкової школи. На хвилі революційного руху він досягнув партійних висот і став другим секретарем ЦК КП України. Саме його вважають ідейним батьком Діда Мороза.

В історії України він відомий як головний організатор Голодомору 1932-1933 років, який був скоєний, щоб упокорити українців та остаточно ліквідувати український супротив режиму. Саме Постишев наполягав, щоб Україна стала зоною суцільної колективізації, а потів надіслав Червону армію добивати голодних селян, що бунтували. Постишев виступав за радикальні та репресивні методи під час відбирання хлібу в українців.

Саме тому його вважають одним із найжорстокіших організаторів Голодомору і ставлять поряд із Молотовим, Кагановичем і Сталіним.

Однак через три роки після новорічного тріумфу Павла Постишева оголосили ворогом народу і розстріляли.

Уже наступного дня після оприлюднення замітки Постишева в усіх великих містах срср відкрили ялинкові ринки, де торгували не тільки деревцями, а й прикрасами. На радянській ялинці, наприклад, замість восьмикутної вифлеємської зірки з’явилася п’ятикутна червона. Також у вигляді ялинкових іграшок зображали гірників і космонавтів.

Першу святкову ялинку Постишев провів у 1936 році в тодішній столиці Радянської України, Харкові. В будинок піонерів запросили 1200 відмінників, чиї костюми попередньо затвердила спеціальна комісія.

Саме Харківська область – одна з найбільш постраждалих від Голодомору. Деякі дослідники вважають, що комуністи дозволили святкувати Новий рік, аби хоч якось відволікти людей від страху перед новими масовими репресіями.

ЗВІДКИ ВЗЯВСЯ ОБРАЗ ДІДА МОРОЗА

У 1937 році Постишев представив Діда Мороза та методичку для кожного комуністичного новорічного святкування.

На початку ХІХ століття в українських селах неслухняних дітей лякали крижаним велетнем у сніговій шубі, який забирав дітей до свого лантуха і ніс вовкам. Тому в ніч проти Різдва, коли, за переказами, мав з’явитися старий, малюки сиділи тихо, аби їх не викрав злий дід. Називали його по-різному: Тріскун, Студенець, Карачун, Зимник і Мороз.

В українській демонології Мороза малювали як крижану потвору, яка чекала можливості нашкодити людям і їхньому господарству. Колись дуже давно, аби задобрити Мороза, в найлютіші зими люди відправляли цнотливих дівчат до лісу. Якщо зранку красуню знаходили замерзлою і покритою інієм чи снігом, то вважали, що скоро Мороз відступить.

Імовірно, Постишев узяв образ Діда Мороза з російської казки «Мороз Іванович», яку в 1838 році написав Володимир Одоєвський. У ній розповідається про двох дівчаток. Одна з них – рукодільниця, яка впустила в колодязь відро. Коли дівчинка спустилася по нього, то побачила там Мороза Івановича та його льодовий дім. Дідуган пообіцяв відпустити дівчинку, якщо вона йому добре служитиме три дні. За це він винагороджує працьовиту дівчинку золотом.

Ця казка добре прижилася і сподобалася людям. Ще до революції на ялинках почав з’являтися костюмований персонаж – Дід Мороз, який не мав нічого спільного з релігією чи Різдвом. Радянська влада заборонила навіть цього першого Діда Мороза, можливо, через візуальну схожість зі Святим Миколаєм. Так було до 1935 року, поки російського казкового персонажа не знайшов і не реабілітував Постишев.

ЧОМУ СВЯТИЙ МИКОЛАЙ КЛАДЕ УКРАЇНСЬКИМ ДІТЯМ ПОДАРУНКИ ПІД ПОДУШКУ

Святий Миколай – реальна особистість. Він народився приблизно в 270 році нашої ери на території сучасної Туреччини. Після смерті заможних батьків він продав маєток, роздав усі кошти бідним, а сам вирушив мандрувати світом, проповідуючи християнство.

Миколай прославився добрими справами та численними чудесами, за що його і прозвали чудотворцем.

Відома легенда, за якою Миколай допоміг бідному батькові видати своїх дочок заміж, адже раніше дівчата без приданого не були завидними нареченими. Ночами він підкидав через вікно в їхній кімнаті мішечки з золотом.

У будинки знедолених Миколай приносив теплі речі, іграшки та їжу. Він був скромним, не бажав розголосу, тому виконував чесноти завжди таємно вночі, щоб його ніхто не впізнав. Одного разу городяни побачили, як Миколай кладе подарунки, і зрозуміли, хто рятував бідняків.

Після смерті Миколая канонізували як святого, а в пам’ять про його добрі справи люди самі почали підкладати під подушки близьким і дітям солодощі або подарунки з побажанням доброї ночі і солодких снів.

САНТА КЛАУС = СВЯТИЙ МИКОЛАЙ

Історія шанування Святого Миколая в Україні нараховує понад тисячу років. За 800 років до появи радянського Діда Мороза в Києві на Аскольдовій могилі було збудовано церкву Святого Миколая, а українці величали Святого і співали: «Ой, хто, хто Миколая любить». Ця колядка належить до найдавніших зразків української поезії.

Іншими мовами його називають ще Клаусом, Міклосом, Міколошем та Ніколасом. Голландці називали його Синтаклас, який потім у англійському звучанні став Санта Клаусом.

Святий Миколай став прообразом різдвяного Санта Клауса. Голландські колоністи завезли в Америку традицію дарувати дітям від Святого Миколая подарунки на Різдво. У 1823 році американський письменник Кларк Мур написав вірш «Ніч перед Різдвом». Саме там з’являється відомий образ Миколая – Санта Клауса, дідуся, який розвозить подарунки в санях, які везуть олені. Пізніше американський художник Томас Наст довершив образ, помістивши Миколая-Санту на Північний полюс. Сучасний образ Санти в червоному вбранні з білим хутром з’явився у 30-ті роки в рекламі Coca-Cola.

Після розпаду радянського союзу багато країн почали відмовлятися від образу Діда Мороза. У Хорватії його замінили на різдвяного діда. У Словенії повернулися традиційні словенські дарувальники Святий Миколай і Божичок. У Болгарії відродили Дядо Коледе. В Польщі радянський Дід Мороз повністю зник і повернулася традиція шанування Святого Миколая.