Історія виникнення площі Героїв Небесної Сотні у Харкові.

Площа Героїв Небесної Сотні знаходиться майже в центрі міста і розташована з парного боку проспекту Героїв Харкова. Вона названа на честь людей, які під час Революції Гідності віддали своє життя за свободу українського народу від злочинного режиму Віктора Януковича. Сама ж площа з’явилася кілька століть тому і «пережила» дуже багато вагомих історичних подій.

Редакція сайту 057 розповідає історію виникнення площі Героїв Небесної Сотні у Харкові.

Як йдеться у книзі «Вулиці та площі Харкова», площа з’явилася наприкінці 18 століття. Це була околиця міста, через яку проходив кріпосний вал. Пізніше площа отримала назву «Михайлівська» на честь церкви, що знаходилася у її південній частині. Вона мала й іншу назву — «Сінна» — через те, що з 1814 року тут зосередилася торгівля фуражем. У південній частині площа сягала річки Харків. На цій території збиралися кінний ярмарок і базар. В 1833 році базар перевели з Михайлівської площі, а на його місці влаштували плацпардне місце. Тут навчалися військові і проходили паради. Поруч стояли кам’яні будинки, зайняті під казарми. У святкові та вихідні дні площа ставала місцем народних гулянь, а у дерев’яному балагані виступали бродячі циркові трупи.

17 квітня 1872 року на Михайлівській площі розпочався перший в історії міста стихійний мітинг робітників та ремісників. Його причиною став несправедливий арешт поліцейськими деяких харків’ян, які брали участь у святковому гулянні. Обурена незаконними арештами велика група робітників та ремісників зібралася біля будівлі поліцейської дільниці і вимагала звільнення заарештованих. Не зумівши одразу розігнати мітингувальників, пристав Шмельов наказав пожежному обозу виїхати в кар’єр на площу прямо у натовп. Під копитами коней загинуло та було поранено багато людей, в тому числі жінок і дітей.

Це спричинило вибух обурення серед робітників та ремісників. Вони розгромили канцелярію поліції та квартири поліцейських чиновників, після чого пішли до поліцейської частини, що знаходилася якраз на площі. На придушення протесту місцева влада мобілізувала всю поліцію, пожежний гарнізон та війська, викликані з інших міст. Прагнучи заспокоїти громадську думку, харківський губернатор наказав розпочати судове слідство у справі Шмельова. Однак суд, який відбувся влітку 1873 року, не знайшов у діях пристава складу злочину і виправдав його.

У 1882-му площу перейменували на Скобелєвську на честь генерала Михайла Скобелєва, який став відомим під час російсько-турецької війни 1877-1878 років. У 1889-1902 роках на площі за проектом відомого харківського архітектора Олексія Бекетова та за участі архітекторів Юлія Цауне і Володимира Хрустальова спорудили велику будівлю судових установ.

У дні Першої російської революції, 12 жовтня 1905 року, на площі відбувся масштабний мітинг на честь робітників і студентів, які були захисниками барикад на Університетській гірці. 23 листопада того ж року тут пройшов 15-тисячний мітинг робітників і військових Харківського гарнізону. Завершуючи демонстрацію, солдати Старобільського, Богодухівського, Лебединського та Луцького полків під звуки оркестру вступили на площу. Разом з ними йшли колони робітників. 9 лютого 1919-го на площі поховали більшовика і учасника встановлення окупаційної радянської влади в Україні Миколу Руднєва.

В роки Жовтневої революції в будівлі колишніх судових установ знаходились керівні органи фронтів та армій більшовиків, які воювали з білогвардійцями. З травня 1919 року тут розташовувався штаб Харківського військового округу, яким командував більшовицький діяч Климент Ворошилов. Також у цій будівлі працював більшовик, комендант міста, а згодом начальник штабу Харківської укріпленої зони Олександр Пархоменко. Після того, як з Харкова вибили денікінські війська, тут був штаб Південно-Західного фронту під командуванням більшовицького воєначальника Олександра Єгорова. З вересня 1920-го у будівлі колишніх судових установ працював ще один більшовицький воєначальник Михайло Фрунзе, якого тоді призначили так званим «командувачем військ України та Криму». У цій будівлі в 1920 році працював навіть радянський диктатор Йосип Сталін.

В період з 1921 по 1934 рік в будівлі колишніх судових установ розташовувався штаб Українського військового округу. Тому тут у різний час працювали такі відомі більшовицькі політики і воєначальники як Василь Блюхер, Йона Якір, Роберт Ейдеман, Іван Дубовий, Семен Будьонний, Фелікс Дзержинський, Григорій Котовський та Григорій Орджонікідзе.

У 1974 році на будівлі встановили меморіальну дошку, яка розповідала про те, що у 1941-му тут знаходився штаб 18-ї армії, сформованої з числа військовослужбовців Харківського військового округу. В роки Другої світової війни посаду начальника політвідділу армії займав майбутній радянський диктатор Леонід Брежнєв.

20 липня 1927 року у східній частині площі у присутності делегатів IV Всеукраїнського з’їзду будівельників урочисто заклали клуб будівельників. У 1958-му клуб реконструювали та реорганізували у Палац культури будівельників імені Горького. Наступна реконструкція цієї будівлі відбулась у 1975 році. На площі також розташовувався клуб виробничого об’єднання взуттєвих підприємств і бібліотека для дітей та юнацтва імені Крупської. Бібліотека в роки СРСР обслуговувала понад 2,5 тисячі дітей.

У грудні 1959 року на площі відкрили пам’ятник більшовику Руднєву. У 1973-му на площі реконструювали сквер. Центральне місце у ньому зайняла алея, що поєднала пам’ятник Руднєву з його могилою. За пам’ятником на центральній алеї спорудили басейн із фонтаном, 25 струменів якого означали кількість років, прожитих більшовиком.

Нагадаємо, що редакція сайту 057 розповідала історію виникнення саду Шевченко у центрі Харкова. Детальніше про це читайте тут.