Впродовж тижня запорізькі рятувальники відбуксували на «Дорозі життя» 164 автомобілі врятувавши 476 громадян. 

Колона цивільних автомобілів, в яких перебувало 49 людей (в тому числі, літні люди, немовля, неповнолітні) потрапила під ворожий обстріл на «Дорозі життя» у селі Кам’янське. Це сталося 22 листопада. 

Людей врятували співробітники ДСНС.

Історія однієї родини, яка в той день змогла вирватись з окупованого міста та потрапила під обстріл у Кам’янському — далі в матеріалі 061. 

Чоловік попросив не називав його справжнє ім’я, бо в тимчасово окупованому місті залишаються його рідні та близькі. 

Він розповів, що виїхати до Запоріжжя зміг лише з четвертої спроби, його дружина з сином — з третьої. 

«Там вже не було сил залишатись. Важко виживати, ціни високі, в аптеках нічого не має. Я старався по вулицям не ходити, аби на очі їм не попадатись. Дитина в школу не ходила, через ВПН онлайн вчилась. В лютому, коли обстріли почались, він почав погано спати, бо дуже боявся», — розповідає співрозмовник. 

Родина не має власного транспорту, тож, знайшли перевізника, який погодився вивезти їх. Вартість послуг — від 7000 до 10 000 гривень за одну людину.

Чоловік розповідає, що на блокпостах поблизу Василівки зараз багато мін, а також окупанти встановили «трикутники» чи як їх ще називають «зуби». Окупанти все розпитували по два, а то і більше разів, перевіряли речі, розривали сумки.

«Коли ми заїхали в сіру зону, по нам почали гатити. Десь 15-18 вистрілив було впродовж двох годин. Коли почався обстріл, то наша колона застрягла в багнюці. Дякувати Богу, приїхали рятувальники і витягли автівки. Все робили дуже швидко», — згадує він. 

Коли почались обстріли, люди в паніці почали вибігати з машин, снаряди почали прилітати зовсім близько — метрах в 30. 

«Дуже вдячний рятувальнику, не знаю, як звати його. Він швидко зорієнтуватися і відвів нас в погріб будинку, що був поблизу.Прильоти були зовсім близько. Думаю, що вони навмисно по нам гатили. Можливо хотіли налякати, можливо показово розстріляти. Тільки машина підняла на гірку і три прильоти поспіль. Страшно було. Чули свист і вибухи. Я не знаю, що то летіло», — каже він.

Родина говорить, якби не рятувальники, то не проїхали б самі. Називають хлопців з ДСНС не інакше, як герої. 

«Як згадую, то сльози в очах. Хлопці нас врятували. Вони під обстрілами працюють. Вони ризикували своїми життями, рятуючи нас. Це не дорога життя, це дорога у вільне життя. Дякую чоловіку, який нас вивіз», — додав чоловік.

Нині вони з родиною тимчасово будуть жити у Запоріжжі, шукатимуть роботу та чекатимуть на звільнення рідного міста.