Визволені з російського полону іноземні добровольці Алекс Дрюке та Енді Тай Гюїн розповіли про катування та знущання, яких вони зазнали протягом 104 днів утримання окупантами.

Їх допитували, піддавали фізичному і психологічному насиллю, давали мало їжі та води, пише The Washington Post, інформує Lb.ua.

9 червня американці разом зі своїм підрозділом виїхали з Харкова на північ. Вони мали займатись аеророзвідкою – слідкувати з БПЛА за російськими військовими. Підрозділ натрапив на ворожу засідку. Частина підрозділу повернулась на базу, однак Дрюке та Гюїна росіянам вдалося захопити. У них відібрали зброю і спорядження та звʼязали їх. Спочатку їх вивезли до Росії, але потім перемістили до окупованої частини України, Донецької області. 

За словами Дрюке, коли вони перетинали кордон із Росією, викрадачі помітили їхнє нове місцезнаходження, вдарили їх у живіт і сказали: «Ласкаво просимо до Росії». Більшість часу в наступні декілька днів вони сиділи із завʼязаними очима – повʼязки з них знімали лише зрідка. За цей час вони виявили, що перебувають у таборі з наметів, у кожному з яких розмістили по шість-сім військовополонених. Територію оточували огорожа і колючий дріт. 

Допити, за словами Дрюке, були жахливими. Їх допитували, чи вони з ЦРУ, примушували стояти на руках і колінах, допоки вони не німіли, і били, якщо вони рухалися. 

«Вони справді думали, що нас надіслав наш уряд або ми отримали велику державну підтримку. Вони дійсно хотіли переконатися, що ми не брешемо про це – і у них були свої способи зробити це», – зазначив він. 

Через чотири дні їх перекинули на окуповану територію України. Катування над ними там погіршилися ще більше. Більшість затриманих тримали в холодному підвалі, розділеному на кахельні камери. Вони отримували буханець хліба щодня разом із водою, яка часто видавалася брудною. Гюїн сказав, що під час допитів чув крики і плач від болю.

«Це була одна з найгірших частин, – сказав Гюїн. – Чути, як людям завдають болю, і не мати змоги з цим нічого вдіяти». 

Британця Пола Юрі в цьому таборі росіяни вбили. 

За словами Дрюке, викрадачі, які були озброєні, наказали йому та Гюїну брати участь у пропагандистських інтерв’ю, які з’явилися в російських державних ЗМІ, і спостерігали за тим, як їх записували. В одному, опублікованому 17 червня, вони мали висловити розчарування корупцією в українській армії та попередити інших американців «двічі подумати» щодо приєднання до військових. Дрюке сказав, що його все ще турбує те, що він був змушений говорити такі речі.

Ще через чотири тижні їх перекинули до іншого місця. Умови там було так само жахливі: клопи кусали їх настільки сильно, що в чоловіків лишилися шрами на спинах. 

За їх словами, в обох оніміли руки, що, можливо, свідчить про пошкодження нервів. Дрюке вважає, що він міг зламати чотири ребра. Гюїн бореться з короткочасною втратою пам’яті і сказав, що його розум «погіршився» в полоні.

Добровольці після звільнення з полону зазначили, що хочуть привернути увагу до військових потреб України та звільнення інших полонених, зокрема американців.

Дрюке та Гюїн були звільнені в межах обміну полоненими 21 вересня, коли визволили, зокрема, захисників «Азовсталі». Визволенню іноземців сприяла Саудівська Аравія.