У боях на «Азовсталі» загинув полтавець Віталій Зінченко
Понад місяць тому в бою на «Азовсталі» загинув майор Віталій Зінченко з Гоголівської громади, а 13 червня батьки отримали офіційне підтвердження цього
5 травня в одному з боїв на території металургійного комбінату «Азовсталь» у Маріуполі загинув Зінченко Віталій Віталійович — 27-річний майор окремого загону спецпризначення полку «Азов». Віталій Зінченко був родом з села Устивиця Гоголівської громади. Про це повідомила прес-служба селищної ради.
Віталій Зінченко народився 13 лютого 1995 року в Устивиці, нині Гоголівської громади. У 2012 році закінчив Устивицьку школу, а наступного року пішов на контрактну службу у внутрішні війська, яку проходив у військовій частині в Полтаві. У 2015-му вступив на навчання до Харківської академії національної гвардії України, по закінченні якої був направлений на Львівщину, у Золочів, як викладач навчального центру нацгвардії.
У вересні 2020 року Віталія Зінченка перевели в окремий загін спецпризначення полку «Азов» у Маріуполь. У 2021 році, з нагоди чергової річниці визволення Маріуполя, Зінченка нагородили орденом «За безпеку народу», а в червні — присвоїли звання старшого лейтенанта. З перших днів повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну він став на захист Маріуполя. 30 квітня 2022-го Віталій позачергово отримав звання майора. У той час «Азовсталь» була найгарячішою точкою нинішньої страшної війни.
5 травня у бою, помітивши ворожий танк, що виїхав на пряму позицію, Віталій накрив собою побратима, а сам отримав смертельне осколкове поранення. Родина дізналася про його смерть за два дні.
24 травня, Указом президента України № 367/2022, Віталій Зінченко був посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. 13 червня батьки загиблого отримали офіційне сповіщення про його смерть. Поховати сина вони поки не можуть, бо його тіло досі перебуває на території «Азовсталі» — разом з іншими тілами тисяч загиблих військових та цивільних, яких не дають вивезти загарбники.
Окрім батьків, у воїна лишилися бабуся та брат-близнюк Валентин.
, «Полтавщина»