Зараз в Україні йде війна. 24 лютого рф підступно напала на нашу суверенну державу. Вже більше двох місяців рашисти вбивають мирних українців, знищують інфраструктуру нашої держави. На тлі цього цього кривавого та жорстокого вторгнення, в Україні неможливо святкування Дня над нацизмом.

Але скоро в Україні буде два Дні перемоги, а у когось не залишиться жодного, як сказав президент Володимир Зеленський.

А поки що давайте розберемось, хто з ким воював у другій світовій. Десятки років у радянських підручниках історії писали, що перемога над фашистською Німеччиною – результат Великої Вітчизняної війни. Або, як говорили колись, у другий вітчизняний, маючи на увазі, що Перша — це війна з французами 1812 року. Одночасно з Великою Вітчизняною в підручниках миттю згадувалося і про іншу війну, що йшла в ті ж роки, у тих же країнах і з тими самими учасниками. Вони, начебто, і перетиналися, навіть збігалися, але були зовсім різні. Так це й укоренилося у свідомості мільйонів людей, які виросли на радянських підручниках історії.

Всі знають дати Великої Вітчизняної війни: 22 червня 1941 — 9 травня 1945 року. Дати Другої світової війни відомі менше: 1 вересня 1939 – 2 вересня 1945-го. Відомо, що у Великій Вітчизняній Радянський Союз воював з Німеччиною та її союзниками. Насправді у Другій світовій брало участь 62 держави з 73 існуючих тоді на планеті, що бойові дії велися на території трьох континентів і у водах чотирьох океанів, що це поки що єдиний конфлікт, у якому застосовувалася ядерна зброя.

Що зробив Радянський Союз у перші дні після початку Другої світової війни? Почав військові дії проти Польщі. Із заходу на поляків напала націонал-соціалістична Німеччина, зі сходу – соціалістичний Радянський Союз. Німці – 1 вересня, СРСР – 17-го. Це і є дата вступу Радянського Союзу до Другої світової війни. І не на боці антигітлерівської коаліції, яка була представлена ​​тоді Польщею, Англією, Францією, Австралією, Новою Зеландією, Індією та Канадою, а у союзі з нацистською Німеччиною.

 Саме з Німеччиною Радянський Союз був пов’язаний з пактом про ненапад, підписаним у Москві 23 серпня 1939 року – за тиждень до початку Другої світової війни. Саме з нею Радянський Союз уклав 28 вересня 1939 року договір про дружбу та кордон.

Пакт про ненапад між Німеччиною та СРСР мав доленосне значення для обох країн. Цей пакт дав старт Другій світовій війні.

Влітку 1939 року Гітлер прагнув заручитися радянською підтримкою. Серед іншого було досягнуто домовленості про те, що СРСР на певному етапі вступить у війну проти Польщі. Підписання пакту Молотова-Ріббентропа з 23 на 24 серпня 1939 — це найважливіший поворотний пункт у політиці Радянського Союзу.

 Договір про ненапад був коротким та ясним. У ньому було лише сім статей. Найбільш змістовні – три. Перша стаття зобов’язувала сторони утримуватися від агресії щодо один одного; друга – не підтримувати агресії третіх країн проти іншої сторони, ще одна – не вступати до військових союзів, спрямованих проти іншої сторони. Пакт було укладено на 10 років і передбачав, що можливі конфлікти між сторонами вирішуватимуться мирним шляхом.

31 серпня 1939 року договір був ратифікований Верховною Радою СРСР та рейхстагом Німеччини. Наступного дня розпочалася Друга світова війна. Домовившись із Гітлером про поділ сфер впливу у Європі, Сталін не побоювався будь-яких ускладнень воєнного характеру з початком Другої світової війни. Та й чого було побоюватися Радянському Союзу, який набагато перевершував своїх найближчих західних сусідів за розмірами, природними ресурсами, чисельністю армії та військовим оснащенням?

Німеччина провокує війну, 1 вересня нападає на Польщу. СРСР, відповідно до домовленості, починає готувати військові дії проти Польщі. Відповідні округи перетворюються на білоруський та українські фронти, загальна чисельність військ двох цих фронтів – близько мільйона осіб. Німеччина постійно пресингує, щоб СРСР вступив у війну.

 Телеграма Ріббентропа німецькому послу у Москві графу Шуленбургу (3 вересня 1939 року): «Ми безперечно розраховуємо остаточно розгромити польську армію протягом кількох тижнів. Потім ми утримуватимемо під військовим контролем ту територію, яка була визначена в Москві як сфера німецьких інтересів. Будь ласка, негайно обговоріть це з Молотовим та з’ясуйте, чи не вважає Радянський Союз бажаним, щоб російські збройні сили виступили у відповідний момент проти польських збройних сил у районі сфери російських інтересів та зі свого боку окупували цю територію.

На нашу думку, це було б не лише полегшенням для нас, але також відповідало б духу московських угод та радянським інтересам». Однією з умов вступу СРСР на територію Польщі (якщо називати речі своїми іменами, то це удар у спину польської армії) було те, що Варшава впаде, і тоді можна оголосити, що польська держава не існує, що й зробили згодом, а Варшава все чинила опір і чинила опір.

У результаті, як і наказувалося секретним протоколом про розмежування сфер впливу між Німеччиною та СРСР, Червона армія зайняла східні області Польщі. 17 вересня вранці Червона армія у великій кількості переходить до радянсько-польського кордону. На початку було угруповання з 650 тисяч людей з 4,5 тисячами танків, а до кінця вересня воно ще збільшилося приблизно в півтора-два рази, тобто це величезне угруповання військ, особливо по танках. І вона протягом 10 днів займає територію східної Польщі.

Польську територію Червона армія зайняла швидко. Поляки зовсім не чекали на удар з цього боку. Збройний опір був незначним, але все ж таки був. Внаслідок цих подій під контроль СРСР перейшла територія у 196 тисяч квадратних кілометрів з населенням близько 13 мільйонів людей.

У вересні 1939 року радянська та німецька армії святкували перший успіх у Другій світовій війні. Німецька кінохроніка того часу зняла цю радісну для двох країн подію. Німецькі війська залишали зайняте ними польське місто Брест, яке переходило під радянську окупацію. 22 вересня у Бресті відбувся спільний радянсько-німецький військовий парад. Вермахт представляв генерал Хайнц Гудеріан, Червону армію – комбриг Семен Кривошеїн.

Естонія, Латвія і Литва у військовому відношенні були набагато слабші за Польщу і не змогли б чинити скільки-небудь значного опору ні Німеччині, ні Радянському Союзу. 28 вересня 1939 року, у день, коли у Кремлі підписували договір про дружбу з нацистською Німеччиною, між Радянським Союзом та Естонією було укладено Пакт про взаємну допомогу.

Допомога з боку СРСР полягала у розміщенні на естонській території радянських військ чисельністю 25 тисяч осіб. Аналогічний договір із Радянським Союзом 5 жовтня підписала Латвія, 10 жовтня – Литва. У Латвію поїхали на свої нові військові бази 25 тисяч червоноармійців, у Литву – двадцять. 5 жовтня СРСР запропонував Фінляндії укласти пакт про взаємодопомогу. Переговори розпочалися 11 жовтня, але тут радянська коса знайшла на фінський камінь – Фінляндія відхилила пропозиції щодо пакту та оренди своєї території під радянські військові бази. Переговори йшли з перервами, фінська делегація виїжджала та поверталася. 9 листопада переговори закінчились безрезультатно. Наслідок непоступливості – війна із Фінляндією. Вона розпочалася 30 листопада 1939 року.

І тоді в Радянському Союзі на цей час розгорнулася найпотужніша пропагандистська кампанія, схожа на ту, яку розгорнули проти України у 2014 році. 26 листопада, тобто за чотири дні до початку вторгнення, відбувається інформаційно-пропагандистський вибух, тобто повідомляється про те, що фінська воєнщина, що озвіріла, обстріляла радянських прикордонників у районі прикордонного селища Майніла, там загинули червоноармійці.

СРСР був набагато сильніший за Фінляндію, і незважаючи на величезні втрати (Червона армія втратила, як мінімум, у 4 рази більше, ніж фінська), фінський опір був зламаний, і було укладено угоду на умовах, продиктованих Радянським Союзом, було відсунуто кордон. Але Фінляндія відбилася, вона відстояла свою незалежність. Військова кампанія у трьох балтійських республіках тривала півтора місяці. На початку серпня 1939 року Литва, Латвія та Естонія були анексовані та приєднані до Радянського Союзу. Кровопролиття не сталося тому, що уряди балтійських країн прагнули уникнути військових втрат. І це їм вдалося.

Того ж літа була проведена військова операція з вторгнення до Румунії та анексії Бессарабії та Північної Буковини. З Бессарабією все було зроблено ще жорсткіше, там навіть не проголошували жодних безсарабських радянських республік, просто пред’явили Румунії ультиматум, у якому було сказано це все наше. Ми довго терпіли, що наша Бессарабія перебуває у складі Румунії, але тепер нашому терпінню прийшов кінець. Румунія військового опору не чинила і прийняла радянський ультиматум, погодившись віддати Бессарабію.

Військова операція розпочалася 28 червня і тривала шість днів. Траплялися епізодичні перестрілки, але військових втрат не було ні з того, ні з іншого боку. 3 липня у Кишиневі пройшов парад радянських військ у зв’язку з приєднанням Бессарабії до СРСР. Прямі наслідки анексії – депортація до Сибіру, ​​Північ і Казахстан близько 30 тисяч про неблагонадійних елементів.

Подивимося на хронологію подій 1939-1940 років. Майже безперервні воєнні дії.

• Вересень, жовтень 1939 року – війна з Польщею.
• Листопад, грудень 1939-го;
• Січень, лютий, березень 1940 – війна із Фінляндією.
• Червень – введення військ у балтійські республіки.
• Липень – вторгнення до Румунії, анексія Бессарабії та Північної Буковини.
• Серпень – анексія Литви, Латвії та Естонії.

Таким чином, Радянський Союз вступив у Другу світову війну у вересні 1939 року. За злочини та помилки Сталіна у перші два роки Другої світової війни країна заплатила мільйонами життів солдатів, офіцерів та мирного населення під час війни з нацистською Німеччиною. Це вже інша сторінка історії, багато в чому героїчна та досить добре вивчена.