На тимчасово окупованих територіях України військові рф незаконно утримують в тюрьмах 27 волонтерів-водіїв із Запорізької області. Російські військові “арештували” чоловіків начебто на 30 днів, але чи відпустять … Є волонтери, які перебували в полоні кілька днів, а потім їм пощастило — вони повернулися додому, але при цьому, вони втратили автомобілі та не змогли вивезти людей, які так чекали на них.

Євген — волонтер, який перебував в полоні 2 дні, а потім ще майже тиждень повертався до Запоріжжя. Чоловік вперше поїхав евакуаційним маршрутом. Мав відвезти гуманітарну допомогу до м. Урзуф та на зворотному шляху — вивезти людей. Але все пішло не за планом.

Євген погодився розповісти про те, що з ним сталося. Попри те, що він вже вдома, хлопець був дуже обережний у висловлюваннях, намагався зайвого не говорити і не приховує того, шо навряд погодиться поїхати ще раз. Отже, до війни він займався написанням текстів для різних бізнес-структур. Коли почалась війна, він відправив наречену на Західну Україну, а сам вирішив бути волонтером та допомагати людям.

“Я знайшов оголошення про те, що потрібен водій, який погодиться вивезти людей з окупованої території. Права водія в мене були. Я відчув, що готовий поїхати, в мене було бажання. Ми мали їхати в Урзуф двома машинами. Планували відвезти гуманітарну допомогу, забрати людей. З другим водієм ми їхали один за одним впродовж всього маршруту, але в одному з населених пунктів російські військові нас зупинили та забрали до місцевої “військової комендатури”. Перевірити документи. Мене затримали. Чомусь я їм не сподобався. Забрали авто, забрали всю гуманітарну допомогу, потім допитували. Кілька разів питали, чи платить нам хтось за те, що ми вивозимо людей”, — розповідає хлопець.

За його словами, його водили з одного кабінету до іншого. Допити тривали по кілька годин. Розпитували різні люди. Це тривало дві доби. Потім йому сказали, що він може повертатися додому, але без машини.

“Мій “бус”, як вони сказали, будуть перевіряти, бо їм він здався “підозрілим”. Кілька десятків пакетів гуманітарної допомоги з продуктами харчування та засобами гігієни — вони залишили собі — будуть роздавати людям…. Я спочатку дістався селища Нікольське, потім до Мангуша, а звідти — до Бердянська і там вже мені пощастило зустріти такого ж волонтера, як і я, який вивіз мене до Запоріжжя”, — розповідає Євген.

Хлопець говорить, що перебуваючи на окупованій території намагався знайти можливість аби зателефонувати додому та повідомити, де знаходиться і що з ним сталося. Це було дуже важко зробити, адже росіяни заглушили український зв’язок. Волонтер не приховує, що під час допитів, йому було дуже страшно. Ба більше, він навіть не був впевнений в тому, що його відпустять і взагалі залишать живим.

“Я поки не розумію чи буду я їхати ще раз. Адже я так і не зміг довезти “гуанітарку” та вивезти тих, хто чекав на мене”, — говорить він і додає, що на додачу до всього, ще й “втратив” авто.

У запорізькому волонтерському центрі “Паляница” є евакуаційний напрямок діяльності. Його очолює волонтер на ім’я Альгіс. Волонтери займаються евакуацією людей трохи більше місяця. Говорять, що спочатку це були райони, які знаходяться на околицях Запоріжжя (близько 35 км). Але останнім часом їздять і в маріупольському напрямку.

“У нас є два типи транспорту — легковий та мікроавтобуси”, — говорить він та додає, що 28 березня в Маріуполі одного з водіїв заарештували. “Евакуацією населення займається кілька волонтерських організацій, ми об’єдналися. У нас є список з 27 водіїв, які зараз перебувають у так званому МВС ДНР. Вони ув’язнені і сидять у тюрьмах. Ми різними шляхами намагаємось їм допомогти”, — розповідає Альгіс.

Він і сам раніше вивозив людей з окупованих територій. Навіть був кілька годин у полоні. Згадує, що окупанти не могли повірити, що волонтери намагаються врятувати зовсім незнайомих їм людей безкоштовно.

“В нас є транспорт, але є проблема з водіями. Їх беруть у полон, вони потрапляють під обстріли. Їм доводиться ночувати на російських блокпостах, в окупованих селах. За весь час, що ми вивозимо людей, в нас відібрали 2 мікроавтобуси та близько 20 автомобілів”, — додає волонтер.

Якщо працюють “зелені коридори” і водії-волонтери все ж таки дістаються до пункту призначення, то вони можуть зробити за тиждень 2, а то й 3 “ходки” та вивезти 300 — 400 людей. Але ж волонтери прекрасно розуміють, що на окупованих територіях на них чекають не сотні, а тисячі людей. Для них волонтери, які здатні приїхати за конкретною адресою, це єдина можливість врятуватися.

За інформацією Запорізької ОВА станом на 4 травня в полоні окупантів перебуває 103 цивільні особи, ще 135 – вже звільнено. Однак інформації щодо кількості полонених саме водіїв-волонтерів – немає. Посадовці запевняють, що роблять усе можливе аби повернути людей додому. Втім, за словами віцепрем’єр-міністра – міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірини Верещук, загалом відомо про кілька сотень людей (не лише мова про Запорізьку область).

“Росія спробувала використати таку велику кількість цивільних, вимагаючи від нас обміняти їх на військових. Цього не було і не буде. Так чинять терористи. Вони беруть в заручники цивільних, щоб потім вимагати обміну. Ми вимагаємо обмінювати військових на військових, а цивільних заручників вони мають відпустити”, — сказала Верещук.

На сьогодні, жоден з 27 ув’язнених начебто на 30 днів, водіїв-волонтерів не повернувся додому…

Матеріал створено за сприяння ГО «Львівський медіафорум» у межах проєкту «ЛМФ Підтримка мережі журналістів».