“Це важливий івент аби нагадати про “Азов” і про всіх хлопців, які зараз знаходяться в полоні. Багато друзів, які залишились живими, але зараз в полоні і серед прикордонників, і серед “Азовців”. Це важливий захід аби підтримувати пам’ять про них, я вважаю, що тільки розголос допомагає мати надію. Я розумію, що в них зараз дуже багато інформації нехорошої, бо та сторона намагається вплинути в першу чергу на уми і зламати дух. Але я впевнена, що кожен з цих хлопців витримає ці скоби тиску і точно все буде в порядку”. Це слова дружини загиблого бійця “Азову” Тетяни. У травні вона у Запоріжжі народила третю дитина — сина на ім’я Ілля, а сьогодні, 23 липня, прийшла аби підтримати марафон на підтримку боронців “Азовсталі” і взяти участь у спортивному флешмобі, що має назву “Біжу за “Азовсталь”. 

Далі — в репортажі 061. 

Марафон одночасно стартував у 15 містах України, Варшаві, Торонто. Він триватиме тиждень. За словами волонтерки патронатної служби “Азов” Наталії Соловйової, мета — привернути увагу до захисників “Азовсталі”. 

“Ми хочемо, щоб треті сторони — Міжнародний Комітет Червоного Хреста, інші міжнародні організації вплинули на те, щоб покращити умови їхнього перебування, у нас був гарантований зв’язок з ними, бо вже понад 2 місяці ми не знаємо, що з ними, точно не знаємо, де їх утримують”, — каже вона. 

В акції взяли участь кілька сотень людей, серед яких і прості мешканці міста, і родини бійців полку “Азов”. 

“Вийшла аби підтримати сина, який зараз знаходиться на непідконтрольній Україні території. Ми самі з Маріуполя, а син боронив місто, був на “Азовсталі”. Вважаю, що треба намагатися говорити про наших хлопців усіма можливими засобами. Не можна забувати тих, хто зробив все, аби війна не прийшла в інші міста”, — говорить мама одного з полонених. 

Вона згадує, що бачила сина на початку березня. Зустріч тривала кілька хвилин, він забіг додому, аби сказати, щоб родина збирала речі і якомога швидше виїхала з міста. Після цього — тиша. Рідні знають, що чоловіка тримають в Оленівки та чекають на його повернення під час кожного обміну полоненими. 

Військовослужбовець “Кіль” три роки служив в ЗСУ, потім звільнився. Побувши цивільною людиною вирішив, що не може сидіти вдома, коли в країні йде війна, в 2020 році доєднався до полку “Азов”. Він брав участь в боях за Маріуполь. 24 березня отримав поранення. Першу операцію йому робили в бункері комбінату “Азовсталь”, але 28 березня він був евакуйований гелікоптером разом з іншими пораненими побратимами. 

“На заводі медикам довелось працювати в дуже складних умовах. Те, що вони робили — це геройські вчинки. Наших хлопців потрібно повертати. Вони справжні герої української нації. Вони не мають страждати, бо вже багато віддали під час боїв в Маріуполі. Я хочу сказати нашим хлопцям, щоб вони тримались, ми про них пам’ятаємо, ми будемо робити все, аби вони повернулись додому, до своїх сімей, в наші лави знову стали і ми далі продовжили боротьбу”, — каже “Кіль”. 

Він сам вже пройшов лікування і повернувся вже в стрій, вже виконує бойові завдання. 

Ветеран АТО Михайло Пирог говорить, що кожен з хлопців — Герой і кожен має обов’язково повернутись додому.