(14.09.11, 15:21)Прочитано: 173 | Комментариев: 0

Цього року України відзначає триріччя з моменту, як наша держава стала повноправним членом Світової Організації Торгівлі (СОТ). Саме цій події був присвячений круглий стіл, що днями відбувся у Києві. 

Для української економіки членство у СОТ стало важливим кроком до інтеграції у світовий економічний простір, реформування її торговельного режиму з огляду виходу на зовнішні ринки. З’явилися передумови розвитку правових засад для стабільного і передбачуваного ведення бізнесу та міжнародної торгівлі, формування сприятливих умов для залучення іноземних інвестицій. Проте, незважаючи на усі позитивні наслідки приєднання до СОТ, історія боротьби України за інтеграцію в світові ринки демонструє, що головним для керівництва країни, незалежно від партійної приналежності, завжди були політичні гасла, а не інтереси вітчизняних виробників.

Згідно цілей СОТ, визначених в преамбулі Марракеської Угоди про її утворення, основними з них є: підвищення життєвого рівня; забезпечення повної зайнятості; постійне зростання доходів і ефективного попиту; розширення виробництва товарів і послуг та торгівлі ними; оптимальне використання світових ресурсів згідно з цілями сталого розвитку; захист і збереження навколишнього середовища; забезпечення для країн, що розвиваються, і найменш розвинених країн такої участі в міжнародній торгівлі, яка б відповідала потребам їх економічного розвитку.

На думку народного депутата України, члена комітету ВРУ з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва Валерія Крайнього, після трьохрічного членства у СОТ України не реалізувала ці цілі. «На моє переконання, — зазначає Валерій Григорович, — держава, ухваливши рішення про приєднання до СОТ та значно обмеживши свої можливості в тарифному регулюванні, зробила лише перший крок до інтеграції України в світову економічну систему. Тарифне регулювання – важливий, але не єдиний механізм розвитку вітчизняних галузей економіки. Сприяти економічному зростанню необхідно й іншими шляхами. І в першу чергу методами законодавчого забезпечення стимулювання власного виробника».

На думку Валерія Крайнього, необхідно максимально спростити умови ведення бізнесу. Саме цим і займається Комітет з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва, членом якого є депутат. В цьому напрямку вже проведена велика робота: на третину скорочено ліцензовані види діяльності, зменшено кількість контролюючих органів, визначено вичерпний перелік документів дозвільного характеру та запроваджено декларативний  принцип видачі дозволів, суттєво  спрощено дозвільні процедури у будівництві, запроваджено механізм електронної реєстрації суб’єктів господарської діяльності. Але це лише початок, і робота в цьому напрямку буде продовжена.

«Важливим механізмом стимулювання вітчизняного виробника має стати податкова політика держави, – зазначає народний обранець, проте додає. — На жаль, новий податковий кодекс на дає відповідей на це питання».

Ще одним важливим питанням депутат вважає державну підтримку створення нових робочих місць. «Цей напрямок також несе надзвичайно великий комплекс соціальних наслідків – подолання безробіття, підвищення рівня життя, стимулювання споживчого попиту і т.д. На жаль, за ці три роки в Україні не зроблено майже ніяких кроків у цьому напрямку, в тому числі і на законодавчому рівні. А без власних виробників, пільг для них з боку держави та нових технологій це неможливо, – впевнений Валерій Крайній. — Тому, нам є чого прагнути, і ми будемо працювати й надалі у цьому напрямку».