У Києві відкрили меморіальну дошку письменнику Григору Тютюннику
У столиці 24 червня відкрили меморіальну дошку кращому українському новелісту другої половини ХХ століття Григору Тютюннику на будинку, де він мешкав упродовж 1967-1980 років за адресою: вулиця Миколи Раєвського, 28.
Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.
Окрім портретного зображення, на дошці ще є невеликого розміру дерево, схилені донизу гілки якого символізують щедрість таланту письменника, а та, що тягнеться доверху, – його велич. Меморіальна дошка виготовлена за ініціативи Національної спілки письменників України, громадськості та мецената Віталія Скоцика, який упродовж шести років опікується організацією Всеукраїнського літературного конкурсу імені Григора Тютюнника, який започатковували разом з Іваном Драчем.
Григір Тютюнник народився на Полтавщині 5 грудня 1931 року. Після того, як заарештували його батька, виховувався у сім’ї дядька на Донбасі, де потім трохи вчителював; працював і вчився у Харкові, служив на Далекому Сході.
Першим місцем проживання у Києві Григора Тютюнника, який у літературу ввійшов 30-літнім, став Андріївський узвіз. На будинку 34, який знаходиться у підніжжі Андріївської церкви, із 1991 року висить меморіальна дошка: «Тут у 1963-1967 роках жив і працював видатний український письменник Григір Тютюнник».
Автором зображення став народний художник України Микола Білик. Текст написано оригінальним шрифтом Василя Чабаника «Рутенія».
Григір Тютюнник був майстром короткої прози, який правдиво змальовував життя. За це його твори цензурували. Написав повісті «Климко» та «Вогник далеко в степу». Був відзначений Премією імені Лесі Українки. Покінчив життя самогубством у березні 1980 року. У 1989 році йому присвоєно посмертно Шевченківську премію. На відкритті меморіальної дошки Віталій Скоцик зауважив, що вулиця Миколи Раєвського у Києві мала б мати ім’я Григора Тютюнника, хоча у рейтинговому голосуванні, яке нещодавно завершилося, лідирує Павло Загребельний.
Відповідальний секретар НСПУ Микола Гриценко сказав, що Спілка письменників підготує клопотання до київської влади із проханням увічнити у назві вулиці саме того, хто на ній мешкав. Спогадами про письменника поділився його друг – поет і перекладач 86-річний Петро Засенко, який упорядкував збірку творів Григора Тютюнника «Холодна м’ята», прибравши із них радянські цензурні нашарування.
Фото: Валентина Самченко
