19 грудня православні та греко-католики (католицька церква святкує Святого Миколая 6 грудня) вшановують памʼять Святого Миколая, самого шанованого в Україні та, мабуть, й у всьому світі християнського святого.

Що відомо про його життя та чому люди ставляться до Миколая по-особливому — розкажемо у цікавих історіях.

1. Святий Миколай чи Миколай Чудотворець — це реальна людина

Християнський священник Миколай, майбутній  єпископ Мирський народився 15 березня у місті Патари десь між 270 та 288 роками в історичній області Лікія, яка тоді належала Римській імперії (зараз це Туреччина). Батьки Миколая Феофан і Нонна були багатими та глибоко віруючими людьми, які охрестили сина відразу після його народження. Пізніше Миколай переїхав у Мири (сьогодні це поблизу міста Демере у турецькій провінції Анталії), де багато років був єпископом.

2. Чому Святого Миколая так шанують

Про благочестиве життя та чудеса, які створив Миколай, існує багато переказів та легенд. Церква прославляє Миколу Чудотворця як швидкого помічника усім, хто опинився в біді та скорботах. Святий допомагав потопельникам, визволяв полонених, рятував від смертної кари невинних, зцілював хворих: повертав зір, мову, позбавляв кульгавості. Допомагав позбутися бідності, дарував їжу голодним, був помічником та заступником.

Деякі чудеса Святого Миколая були досить реалістичними поступками глибоко віруючої людини, яка завжди протягувала руку допомоги людям, які попали у скрутне становище. Тож, дуже відома історія про трьох сестер.

Один збіднілий чоловік не міг забезпечити своїх трьох доньок приданим. І оскільки вони не зможуть вийти заміж, батько, за звичаями того часу збирався віддати їх у рабство. Дізнавшись про це, Миколай вирішує скористатись батьківським спадком, щоб зарадити біді. Протягом трьох ночей він пробирався до убогої хатини та щоразу закидав крізь вікно, у кімнату де ночували сестри, шмат золота — на придане для кожній з дочок.

Сцена з життя святого: Миколай вкидає золото в кімнату трьох бідних дів, Картина Джентіле да Фабріано. XV століття

Вже на третю ніч Микола дізнається про задум батька викрити його і на третю ніч він вкидає золото не у вікно, а через камін будинку. Здається, ця історія і демонструє нам — звідки стара легенда, як подарунки від Миколая «попадають» у кімнати заснулим дітям.

3. Чому святкуємо 19 грудня

Святий Миколай, досягнувши сану єпископа, помер 6 грудня (19 грудня по юліанському календарю) 342 року.

Імператор Юстиніан І у шостому сторіччі збудував на честь Святого Миколая церкву в Константинополі. А ще один візантійський імператор Мануїл Комнін у 12 сторіччі державним законом приписав святкувати день святого Миколая 6 грудня.

4. Де знаходяться мощі Святого Миколая та святкування Миколая у травні

У XI столітті Візантійська імперія переживала важкі часи, відбиваючись від навали турок-сельджуків. Венеціанські та барійськи купці вирішили «врятувати» мощі, щоб «зберегти їх від турок». 22 травні 1087 року мощі святого були фактично вкрадені та перевезені до Італії і сьогодні зберігаються в крипті базиліки святого Миколая в італійському місті Барі. У день перевезення мощей у Барі святкується «літній» Миколай.

Базиліка святого Миколая у Барі, Фото: Вікіпедія

5. Як виглядав справжній Святий Миколай

Група вчених з Манчестерського університету реконструйовала облік Святого Миколая за його мощами. У чудотворця були карі очі, випнуті вилиці та підборіддя, він мав зріст близько 167—168 см.

Реконструйований облік Святого Миколая

6. Чи правда, що Санта Клаус — це теж Святий Миколай

Дійсно, все так і є — Святий Миколай став прообразом різдвяного Санта-Клауса. Голландські колоністи, заснувавши в Америці Новий Амстердам (майбутній Нью-Йорк), завезли на континент традицію дарувати дітям від Святого Миколая, на 6 грудня та на Різдво, подарунки. А Святого Миколая голландці називали Сінтаклаас, який потім у вже в англійському звучанні став Санта Клаусом. А у 1823 році американський письменник Кларку Мур написав книгу «Ніч перед Різдвом, або візит Святого Миколая». Це вже у Мура зʼявляється сьогодні всім знайомий образ Миколая-Санта Клауса — дідуся, який розвозив подарунки у санях, які везуть девʼять оленів (у Мура їх, правда, з початку було вісім).

Трохи пізніше відомий американський художник Томас Наст довершив нову легенду, помістивши Миколая-Санту на Північний полюс і придумавши книгу, у яку Санта-Клаус записує добрі та погані вчинки дітей.

А вже сучасний образ Санта-Клауса у червоному вбранні з білим хутром зʼявився у 30 роки у рекламній кампанії «Кока-Коли».

Санта-Клаус у рекламі Кока Коли, Фото: Вікіпедія

7. Коли день Святого Миколая стали святкувати в Україні

Історія шанування Святого Миколая налічує в України вже понад тисячу років. Найстаршою спорудою, присвяченою Святому Миколі, на історичних українських землях вважається ротонда в Перемишлі, що датується Х сторіччям.

У другій половині ХІ століття у Києві на Аскольдовій могилі була збудована церква Святого Миколая.

На Галицьких землях однією з найстаріших є церква святого Миколая у Львові, що походить з ХІІІ століття.

День святого Миколая був особливо важливим для наречених. На свято традиційно засилали сватів. Напередодні дівчата заздалегідь наводили лад у своїх скринях: готували одяг, діставали рушники та прикраси та прибирали у хаті.

На свято чоловіки мали першими прокинутися зранку, обійти свій двір, обов’язково нагодувати худобу та промовити: «Дай, Боже, добрий день. Щобись худібонька здорова була, та й я з тобою, ще й зі своєю жоною».

В день святого Миколая ворожили на майбутню долю. Серед дівчат був популярним такий обряд: ставали навпроти вікна, з якого видніється місяць, і направляли на скло дзеркало. Відображення розмивалося, тому можна було побачити кілька місяців. Скільки нарахуєш, стільки дітей буде у майбутньому.

Також вважається, що свято – останній день, коли можна віддати всі борги, інакше сім’я в наступному році бідуватиме.

Пісні про святого Миколая належать до найдавніших зразків української поезії, найпопулярнішою з яких є «Ой, хто, хто Миколая любить».