Дмитро Багалій один із тих, кого прийнято називати людиною епохи Відродження — за багатогранність талантів у різних сферах буття. І Харкову дійсно пощастило —  така різностороння людина звʼязала більшу частину свого життя з нашим містом. Бо коли б не випадок, зараз Багалія історики вважали скоріше видатним киянином.

Факт 1. Як корінний киянин став видатним харківʼянином

Дмитро Багалій народився 7 листопада 1857 року в Києві в сім’ї ремісника-лимаря. Його діди і прадіди ще 1766 року ввійшли до київського рибальського цеху. Він рано залишився сиротою й виховувався в багатодітній сім’ї своєї тітки по матері.

Після навчання в парафіяльному училищі та прогімназії, прийнятий у 2-гу київську гімназію, закінчив курс у ній із золотою медаллю. А потім поступив на історико-філологічний факультет Київського університету.

У грудні 1876 року він узяв участь у студентському виступові проти грубощів викладача латини І. В. Цвєтаєва. Внаслідок цього його з 9 першокурсниками виключили на півроку з університету, тому другий семестр він закінчував у Харкові, з яким завдяки цьому випадку і повʼязав потім все своє життя.

Факт 2. Як Багалій став свідомим українцем

Ще зі студентських років Дмитро Багалій приєднався до українського руху. Вважав, що «рідна мова – найкращий провідник освіти, науки на культури». І це при тому, що Київ тоді був російськомовним містом.

“Московська стихія, культура й мова були поширені в Києві і впливали на нас, українську молодь, у літературі й особливо в школі, де всього вчено по-московськи і не було української мови, навіть як окремого предмету. Так зростав я й мої товариші підо впливом двох стихій рідної української й шкільної московської, двох мов української і московської. Так почалося за дитинства, так продовжувалося і далі за часів шкільних. Але українську мову, письменство, наукову й популярну українську літературу дорогоцінні пам’ятки народньої словесности ми знаходили поза мурами школи, і я остільки засвоїв тоді чисту українську мову народню, літературну й наукову, що міг широко прикласти її в своїй громадській праці…

«Моя українізація не була примусовою, а мала стихійний характер і закінчилася за студентських років до 1880 року. Відтоді з мене назавжди вже зробився цілком свідомий українець”, — згадував Багалій у свої автобіографії

Факт 3. Видатний історик Харкова та Слобожанщини

Дмитро Багалій зробив багато для вивчення історія Харкова та Слобожанщини. Взагалі історик автор понад 200 наукових праць, присвячених насамперед Слобожанщині, а також Лівобережній і Південній Україні. Серед найбільш відомих – «Історія Сіверської землі до половини ХІV століття» (1882), «Історія Харкова за 250 років його існування» (1905), «Історія Слобідської України» (1918).

“Він не просто досліджував, а творив харківський міський історичний міф”, — написав про роль Бакалія історик Олександр Зінченко.

Факт 4. Перший ректор Харківського університету не призначений з Петербурга

Із 1906-го по 1910 рік Дмитро Багалій був ректором Харківського університету — першим вибраним, а не призначеним із Петербурга.

Він домігся, щоб вищу освіту могли отримувати жінки та євреї, для яких раніше двері університету були закриті.

Також значний вклад Бакалія був у розбудову легендарного вишу та харківських музеїв.

В перший рік роботи ректором, Дмитро Багалій добивається передачі у власність університету колишнього будинку, який був побудований для Катерини ІІ, як її особиста резиденція у м. Харкові. У ньому розміщують музей мистецтв. За його ініціативи будують хімічний інститут і лабораторії, переносять в одне місце корпуси фізико-математичного факультету та зводять будівлю для юридичного факультету.

“Чи не всі харківські культурні та освітні заклади зрощені багалієвими руками: історичний архів, бібліотека університету, археологічний і етнографічний відділи художньо-промислового музею, поповнення його художньої колекції”, — написав Олександр Зінченко.

Факт 5. Захисник української мови

Ставши ректором Харківського університету Дмитро Багалій, доклав чимало зусиль, щоб отримати дозвіл на викладання українознавчих дисциплін рідною мовою. За його ініціативи й схвалення вченої ради докторські дипломи отримали Іван Франко, Михайло Грушевський, Олександра Єфіменко.

Факт 6. Мер Харкова під час війни

В 1914-му Багалій стає головою Харківської міської думи. Попри події Першої світової війни, займається розбудовою міста.

Завдяки його особистому втручанню місто змогло отримати у вересні 1915 р. довготермінову позику на суму 800 тисяч, а також 150 тисяч урядової допомоги на потреби біженців.

Саме за його головування успішно функціонували і розширювали свою мережу введені раніше в дію міська електрична станція, трамвай і водогін, до них під’єднувалися нові абоненти.

За часи Багалія завершили будівництво і урочисто відкрили критий ринок на Благовіщенському базарі. Він і сьогодні залишається одним із найвідоміших і важливих центрів торгівлі продовольчими товарами у Харкові.

Факт 7. Як Багалій вирішував «сучасні» проблеми сміття та міської каналізації

Деякі проекти на посту міського голови Багалій випереджали свій час. Так він планував спорудження спеціальної печі для спалювання сміття, яка б водночас могла надавати енергію для опалення житлових приміщень і підігріву води.

І лише тільки зараз, у 20 роках 21 століття подібні проекти планують реалізувати деякі українські міста.

Під орудою Багалія було введено в дію міську каналізацію, яка була вкрай необхідною для Харкова, оскільки допомагала вирішувати задавнену проблему міста, пов’язану з утилізацією промислових і побутових відходів.

Факт 8. Відмовився від пропозиції Скоропадського стати прем’єром

У середині липня 1918 року гетьман Павло Скоропадський вирішив змінити уряд. На чолі премʼєра він хотів бачити людину, яка мала обʼєднати для розбудови держави різнобарвні політичні сили. Скоропадський запропонував саме Багалію очолити новий уряд.

Дмитро Багалій в домашньому кабінеті

Як писав відомий історик Дмитро Дорошенко: «Чужий виключному націоналізму, людина широких поглядів, а в той же час безперечний українець, авторитетний український вчений, – він міг погодити собою різні кола».

Але Багалій відмовився від спокусливої пропозиції. Вчений послався на вік та бажання надалі займатися наукою.

Але здається, справжня причина було в тому, що досвідчений політик просто не вірив в позитивне майбутнє гетьманської держави. «Трапляється, що відмовитися почесніше, ніж прийняти пропозицію. Ось побачимо,» – заявив Багалій.

Факт 9. Фундатор Академії наук

Під час буремних революційних подій в Україні головною заслугою вченого стала його участь у створенні Української Академії наук.

Разом із Володимиром Вернадським, Агатангелом Кримським, Володимиром Липським він уклав Статут ВУАН, став її фундатором, одним із перших українських академіків.

У 1920-му, коли формально ліквідували Харківський університет, обіймав посаду декана в Академії теоретичних знань та професора в Інституті народної освіти. У 1926 році очолив новоутворений Науково-дослідний інститут Тараса Шевченка, відкриття якого стало ще одним кроком, спрямованим на посилення наукового потенціялу столичного українознавства.

1929 року Багалія обрали головою першого історико-філологічного відділу Всеукраїнської Академії наук (ВУАН).

Факт 10. “Вчасна” смерть

З 1930 року проти Дмитра Багалія розгорнулася шалена критика, що стало наслідком ідеологічної кампанії проти «українського буржуазного націоналізму».

Портрет Дмитра Багалія, 1929 р., Художник Фотій Красицький

Помер вчений 9 лютого 1932-го у Харкові від запалення легенів. В останній день життя професору повідомили, що винесено вирок співробітнику кафедри – наразі улюбленому учню – Миколі Горбаню.

Потім зателефонував Микола Скрипник: «Все, Дмитре Івановичу, українізації – кінець!».

“Роль Багалія була скінчена … У 1932 році було вже зовсім ясно, що ніхто, навіть він, не спроможний вже врятувати українську історичну науку від більшовицького погрому”, – написав професор Олександр Оглоблин.