Рік тому в українському суспільстві жваво обговорювали можливі наслідки так званого антиолігархічного закону. Влада гаряче його підтримувала, вважаючи що він припинить негативний вплив олігархів та контрольованих ними ЗМІ на українську політику.

А в опозиції побачили в цьому законі крок до диктатури, спробу влади взяти під свій контроль неконтрольовані телеканали. Але повномасштабна російські агресія, часткова окупація та руйнація багатьох великих підприємств зробили зі статусом та статками українських олігархів «кращу деолігархізацію», ніж будь-які українські закони. Подивимось, що сталося з “вищою лігою” українського олігархату.

Найбагатший українець Ринат Ахметов

Найбагатшим українцем упродовж останніх  20 років вважався колишній донеччанин Ринат Ахметов.

У 2021 році, згідно щорічного рейтинга журналу «Forbes», його статки становили $7,6 млрд., а за  даними видання «НВ» («ТОП 100 найбагатших українців»), статки Ахметова склали ще більше — $11,5 млрд.

Але піком фінансової могутності Ахметова був довоєнний 2013 рік, коли статки власника ФК “Шахтар” піднялися до $15,4 млрд, за оцінками «Forbes».

Першим ударом по могутності фінансово-промислової імперії стало захоплення росієй частини Донбасу у 2014 році. Деякий час підприємства Ахметова ще працювали у “ДНР” та “ЛНР” за українськими законами, поки в березні 2017 року не були “націоналізовані” маріонеточною владою окупованого Донбасу.

Тоді Ахметов втратив понад 40 підприємств, зокрема це: «Єнакіївський металургійний завод», «Харцизький трубний завод»; шахта «Комсомолець Донбасу», Зуївська ТЕС, готелі «Донбас Палас» та «Park Inn by Radisson Donetsk», вугледобувні підприємства «Краснодонвугілля», «Ровенькіантрацит», «Свердловантрацит».

Повномасштабне вторгнення додало до цього переліку дві перлини металургійного холдінгу Ахметова —два маріупольских комбінати ММК ім. Ілліча та “Азовсталь”, на долю яких приходилось майже 40% виробництва всієї української металургії.

Зруйнована «Азовсталь»

У 2021 році ці заводи виробили 8,6 млн тонн, або 90% сталі всієї групи ахметовського металургійного холдингу “Метінвест”.

Через обстріли зупинено виробництво на найбільшому коксохімічному комбінаті Європи у прифронтовій Авдіївці.

Також значні втрати поніс енергетичний холдинг Ахметова — компанія ДТЕК. Холдинг втратив Луганську ТЕС після окупації Щастя на Луганщині. А ТЕС та підстанції ДТЕК стали головними цілями для терористичних російських обстрілів під час ударів по українській інфраструктурі.

Війна коштувала Ахметову, за даними Forbes, втрат статків на понад $9 млрд. На початку лютого Forbes оцінив статки Ахметова в $13,7 млрд, сьогодні — $4,4 млрд.

А у липні минулого року Ахметов несподівано заявив про ліквідацію своєї величезної медіаімперії,в яку входили таки популярні телеканали, як ТРК “Україна”, “Україна 24”, Футбол-1”, Футбол-2”, Футбол-3”, інтернет-видання “Сьогодні”. Олігарх заявив, що повертає всі ліцензії на свої медіа державі. Головним мотивом для такого рішення стало для Ахметова не бажання підпадати під діяльність антиолігархічного закону.

Сьогодні український олігарх номер №1 катастрофічно втратив свій вплив на політичне життя країни, але ще зберігає значні важелі в деяких галузях національної економіки.

Ігор Коломойський. Що стається, коли “друг” лишає громадянства

Після виграшу Володимиром Зеленським президентських виборів у 2019 році на деякий час здавалося, що головним олігархом країни став дніпрянин Ігор Коломойський. Власник “1+1” багато зробив для перемоги Зеленського і мав надію, що шостий президент буде вдячний людині, який представив майбутньому президенту саме важливе для перемоги — необмежений медійний ресурс. Нагадаємо, що на “1+1” з успіхом пройшов серіал “Слуга народу”, який став своєрідним рекламним роликом Зеленського. А популярне ток-шоу “95 квартал” вдало знищувало залишки рейтингу головного суперника Зеленського на виборах — діючого тоді президента Петра Порошенка.

Але з самого початку у відносинах між владою та Коломойським яблуком розбрату стало питання повернення олігарху “Приватбанка”. Під тиском США, країн G-7, був прийнятий спеціальний закон, який отримав неформальну назву антиколомойського. Але він став не останньою причиною погіршення відносин між олігархом та Зеленським.

22 липня 2022 року через ЗМІ стало відомо, що Зеленський позбавив громадянства України бізнесмена Ігоря Коломойського. Указ таємний, але вже кілька відомих журналістів після цього підтвердили його існування. А далі ще гірше — держава почала забирати в Ігоря Валерійовича самі коштовні активи.

У листопаді держава примусово забрала в управління «Укртатнафту» та «Укрнафту».

Також бізнес олігарха теж постраждав під час війни. Російські обстріли фактично знищили Кременчуцький НПЗ. Через дефіцит електроенергії не можуть нормально працювати Нікопольський та Запорізький заводи феросплавів.

У підсумку, за даними Forbes, статки олігарха під час війни зменшились у понад два рази — з $1,8 млрд до 850 мільйонів. Власник “Дніпра-1” скотився на 11 місце у рейтингу найбагатших людей країни.

Треба зауважити, що статки Коломойського приблизно на $ 2,5 млрд знаходяться в різних країнах світу під арештом. У 2023‑му відбудуться слухання у Високому суді Лондона за позовом до партнерів від державного ПриватБанку. І здається, що шанси олігарха врятувати свою бізнес-імперію від остаточного розгрому дуже малі.

Олександр Ярославський — колишній мільярдер

Олександр Ярославський був єдиним харківʼянином, який входив в престижній перелік українських мільярдерів.

Перші значні неприємності для олігарха почалися ще за два тижні до початку війни, коли автомобіль з його кортежу збив на смерть чоловіка та втік з місця ДТП. Після того, як почалося слідство, Ярославський покинув Україну.

Повномасштабна агресія дуже сильно вдарила по бізнес-імперії Ярославського. Російські обстріли знищили одну з перлин його бізнесу — Харківський тракторний завод.

Також Ярославський був співвласником Кременчуцького НПЗ, який з початку був зруйнований обстрілами, а потім перейшов під управління держави.

Також обстріли окупантів значною мірою пошкодили ТРЦ “Караван” та харківський аеропорт, які також належать олігарху.

За рік війни статки Ярославського впали фактично втроє. Згідно даних Forbes, зараз вони становлять “всього” $ 340 млн.

Тому не дивно, що замість планів зробити відроджений “Металіст” одним із фаворитів у боротьбі за чемпіонство, Ярославський був вимушений віддати в своєрідну “аренду” “Дніпру-1” головного тренера і головного селекціонера команди — Олександра Кучера та Євгена Краснікова, а також головних лідерів “Металіста”.

Нагадаємо, що Ярославський обіцяв зібрати $1 млрд на відбудову рідного міста. Першим внеском мали стати гроші від продажу яхти Kaiser. Але поки що яхта залишається у власності бізнесмена.

На відміну від Ахметова та Коломойського — Ярославський ніколи не грав значної ролі у українській національній політиці, але його креатура у рідному Харкові завжди мала значний вплив на міську владу.

Великі проблеми зі статками та політичним впливом не тільки у вище наведеній трійці. Своєрідні “розкуркулення” проходять також такі відомі олігархічні гравці, як Дмитро Фірташ та Констянтин Жеваго.

Таким чином, після завершення війни, як політичний, так і економічний вплив українського олігархату у країні впаде до мінімуму з посткучмівських часів. Це може стати, з одного боку, ще одним стимулом до розбудови післявоєнної України. З другого боку, падіння олігархічних медіа може спонукати українську владу стати де-факто головним бенефіціаром цього падіння, як зараз демонструє досить сумнівний проєкт “національного телемарафону”. Але, здається, українське суспільство стало вже досить зрілим, щоб замість олігархічної телекартинки — перейти на ерзац-подачу новин від влади, якою б вона не була.